Молодий фермер-початківець Антон Осадчий (на знімку), попри складну ситуацію в країні, ризикнув та розпочав власну справу. Він не хоче їхати по європейське життя за кордон - прагне жити по-європейськи вдома, займаючись улюбленою справою на своїй землі, у рідному селі Макариха Дмитрівської громади Олександрійського району, де народився і виріс. І наполегливо йде до своєї мрії.

Після закінчення школи хлопець вступив до Знам'янського профтехучилища, сподівався започаткувати власну справу - вирощувати сільськогосподарські культури. Розумів, що для цього потрібні значні кошти, тож до реалізації своєї ідеї йшов вісім років. Не просто мріяв і нарікав на долю, а шукав можливості, працював над собою. Самотужки вивчив англійську мову, пройшов стажування у Житомирі на підприємстві "Дан-Мілк", що займається скотарством та розведенням племінної великої рогатої худоби джерсійської породи. А отримавши певні знання та опанувавши мову, в 2014 році поїхав за кордон. Влаштувався працювати на ферму Viking Fagel - одну з найбільших у Швеції з вирощування курей, гусей, качок та індичок.

"Саме у Швеції, працюючи на фермі, я отримав величезний досвід, як вести господарство, як обробляти землю, - розповів Антон Осадчий. - Для власних потреб ферма мала в обробітку землю. Тож я доглядав за птицею, а також працював у полі: орав, культивував, перевозив зерно. Незважаючи на те, що там якість грунту порівняно з українськими чорноземами гірша, врожайність на 30-40 відсотків вища. Якщо у нас пшениці збираємо в середньому 50 центнерів з гектара, то у Швеції норма - 80 центнерів. Якщо нижче - то вже погана врожайність. До землі там ставляться дуже дбайливо. Дотримуються сівозміни, менше застосовують гербіцидів, більше вносять органічних добрив. Сіють такі ж сільгоспкультури, як і в Україні, крім соняшника, бо він там не встигає достигати".

У Швеції Антон до всього придивлявся, занотовував практики господарювання, збирав кошти. А коли приїжджав у відпустку додому, купував необхідну техніку. Господар його роботою був задоволений, тож пропонував залишитися, підготував необхідні документи, які надавали право на проживання. Але хлопець ніколи не планував залишатися за кордоном. Знав, що настане час і він повернеться в Україну, бо, крім іншого, вдома на нього чекала наречена. Розробив цілий проект, як впроваджуватиме набуті знання. За два дні до нового 2020 року повернувся в Україну. Зареєструвався підприємцем, взяв в обробіток паї батьків та родичів, почав господарювати. Придбав житло, одружився. Дружина Олена також народилася і виросла в Макарисі, разом навчалися у школі. Нині разом виховують сина Тимура.

Торік Антон Осадчий взяв участь у земельному аукціоні, виграв торги й отримав в обробіток ще 14 гектарів.

"Спочатку на отриманій ділянці посіяв сидерати, - повідав Антон. - За зиму ці рослини наповнюють ґрунт поживними речовинами, захищають землю від заморозків та шкідників, а також підвищують урожайність наступного року".

Нині в обробітку фермера - майже 90 гектарів, йому допомагають батьки. Вирощує пшеницю, сою, кукурудзу і соняшник. Планує додати ячмінь. Використовує класичний обробіток землі. Має всю землеобробну техніку. На збирання зернових орендує комбайн. Цьогоріч збудував невелике зерносховище. Частину врожаю зібрав та реалізував. За виручені кошти сплатив податки та розрахувався з пайовиками за оренду наділів.

"Війна змінила життя і плани багатьох українців, але незмінним залишається бажання жити і працювати в Україні, - запевняє Антон. - Хоч для аграріїв постали нові виклики - як побудувати роботу так, щоб не зазнати збитків через низькі ціни на зерно та водночас високі на пальне, на запчастини та посівний матеріал, а спрацювати на прибуток?! Адже саме він є індикатором успіху в бізнесі, вагомим важелем розвитку. Виручки має бути достатньо, щоб забезпечити гідний рівень життя родини. Її повинно вистачати для того, щоб розвивати село і мотивувати молодь залишатися тут і працювати, замість того, щоб переїжджати в міста або зовсім полишати країну. Але знаю одне: якщо ти чогось дуже прагнеш, то завжди знайдеш можливості реалізувати свої бажання. Тож попереду багато планів і роботи".

Чоловік постійно поповнює багаж своїх знань, переймає досвід успішних аграріїв, проходить агрономічні онлайн-курси. Адже агробізнес потребує певних якостей, які можна розвинути лише за наявності реального досвіду роботи у цій сфері.

Серед цієї постійної круговерті знаходить час, щоб надавати увагу родині, проводити час із сином і дружиною, це допомагає наполегливому аграрію, адже підтримка і любов рідних - найбільший стимул для того, щоб хліборобська нива щедро і рясно колосилася, а трудові успіхи примножувалися.

Кіровоградська область.

Ще більше надихнула Антона розпочати власну справу історія створення ферми Бьорна Олссона, де йому випало працювати. Швед заснував компанію у 18 років. Виявляється, у свої вісім він отримав чотири гусячі яйця, з яких курка висиділа гусенят - і з того часу Бьорн присвятив себе розведенню гусей та іншої птиці. Нині він у Швеції - чи не єдиний великий заводчик гусей.

Фото з сімейного архіву Антона Осадчого та відкритих джерел.