І реалізує їх під час благодійних аукціонів, у тому числі — через Фейсбук.
Любов до праці прищепила бабуся
Майстриня народилася і живе в Знам’янці. У дитинстві багато часу проводила у бабусі Антоніни Данильченко (1937 р. н.), яка вишивала гладдю. В її оселі було багато власноруч вишитих рушників, які прикрашали ікони та картини з родинними світлинами. Бабуся прожила довге й нелегке життя, але голку не полишала ніколи. І нині радує родину своїми шедеврами. Навчила гаптувати й онуку.
З дитинства Наталя вишивала хрестиком, плела, пекла імбирні пряники. Нинішнє захоплення — виготовлення ґерданів із бісеру. Її роботи із «цитатами» відомих картин, квітами, різноманітними символами й орнаментами вражають своєю красою. Заняття рукоділлям допомагає Наталі відновитися та тримати себе у «ресурсному стані». Це важливо, оскільки працює з дітьми! Свого часу їй дуже пощастило з учителями, тому згодом і сама здобула педагогічну освіту і присвятила себе вчителюванню.
У полоні натхнення
У вільний від роботи і домашніх справ час, переважно ввечері, а іноді і вночі з ліхтариком, жінка береться за улюблену справу. Під час плетіння взагалі не помічає біг часу — насолоджується процесом, коли з ниток і бісеру, натхнення і бажання творити виходить чергова прекрасна річ.
«Якось зафіксувала час від початку до закінчення роботи — вийшло приблизно 30 годин. Це ніби й не багато, але дуже кропітка робота, яка вимагає уваги: кожна бісеринка має бути на своєму місці, особливо у геометричних орнаментах», — поділилася нюансами Наталія. Вона переконана: виготовлене власноруч значно краще, бо зроблене з позитивом і натхненням, гріє душу. Схеми, нитки, голки і бісер для своїх робіт жінка купує. А станок для плетіння виготовив чоловік, який підтримує всі її творчі вподобання.
Надійний тил
«Я дуже щаслива у шлюбі. Ми з Романом одружилися у 18-річному віці, наша донька вже доросла, — розповіла Наталія. — Маємо невелику сімейну пасіку — захоплення чоловіка у вільний від роботи час. І це не просто захоплення, а велике бажання працювати так само багато, як і бджоли, приносити користь людям. Бо мед — це Божий промисел, який має покращувати здоров’я людям. Тому він іде не лише на продаж, а й волонтерам на подарунки для військових».
Свої захоплення Наталія не вважає чимось видатним, бо кожна людина має якісь уподобання. Але прагне, щоб її майстерність приносила користь нашим воїнам. Тому вирішила готові прикраси розігрувати у соцмережах.
Охочі взяти участь у торгах (переважно знайомі майстрині) оплачують вартість номерків (їх зазвичай 40) на картки волонтерів. Коли номерки розкуплені, проводить розіграш. Переможець отримує прикрасу. А на картки волонтерів надходять кошти в сумі 2000 гривень. Це внесок Наталії Черкас у Перемогу України над ворогом.
Кіровоградська область.
Фото надано Оленою Тригубенко.
