Здається, все квіткове розмаїття весни зібралося в букети на полотнах: нарциси, тюльпани, троянди, бузок... Заворожують ніжні барви, об’ємні пелюстки, гра світла на атласних стрічках і фактурах. Коли майстриня з Києва Марія Москалюк розповідає про свою творчість, її очі теж сяють. «Це ж просто!» — каже вона і ділиться секретами вишивки та своєю історією.
Колись Марія, менеджер за фахом, потрапила на роботу в міжнародну фірму, яка продавала елітні подарунки, переважно цукерки. Фішка була в декорі та вишуканій обгортці, які справляли вау-ефект при врученні. «Так це ж просто!» — вирішила Марія і навчилася сама створювати таку смачну красу, тільки цукерки брала вітчизняного виробництва.
Згодом були й інші роботи, тривалий час займалась організацією екскурсій по рідному місту. Але захоплення декоруванням не минало. Спочатку були красиво запаковані цукерки в якості презенту кожному екскурсантові, далі набори солодощів, згодом унікальні авторські ялинкові прикраси, і врешті Марія зацікавилась вишивкою стрічками. Розібратися в нюансах технології допомогла подарована подругою книжка, природна спостережливість та працелюбність.
«Вишивка для мене — майже як медитація і щоразу імпровізація. Жодних схем, слідую за натхненням. То колір стрічки підказує, якою квіткою хоче стати, то рамка диктує композицію, там клумба дивовижна чи бузок розцвів, і їх неможливо не закарбувати, або нову техніку опанувати вирішила. Я ніколи не знаю, яким буде результат. Захоплює сам процес, і настільки, що можу за день завершити картину».
Марія завжди вишивала в задоволення, у вільний від роботи час. Коли ж кілька років тому захворіли її мама, а невдовзі й тато, довелося покинути роботу, щоб увесь час бути поруч. І тоді вишивка стала не лише розрадою для душі, а й джерелом наснаги, терпіння та оптимізму.
Як сприйняли таке часо- і трудомістке захоплення її рідні? Чоловік Володимир спершу скептично, але оскільки сам має хобі — риболовлю, то з повагою поставився і до хобі дружини. А троє їхніх уже дорослих дітей — Олександр, Анастасія й Олена — пишаються мамою і радіють, коли її картини прикрашають саме їхні кімнати. А коли треба (велике замовлення чи скоро свято), то Настя теж сідає поруч і вправно «вирощує» штучні квіти та інші оздоби.
Як і кожен справжній майстер, Марія вважає, що вишивати красу «це ж так легко!». Коли дивиться на тканину, одяг чи сумку — одразу бачить, як їх можна прикрасити вишивкою. Не раз її спідниці чи скатертини перетворювалися на «холсти».
Віднедавна майстриня відважилася виставляти свої роботи на продаж, планує брати участь в аукціонах на підтримку наших військових та армії.
До речі, стрічки — не єдине захоплення Марії. На її сторінках у соцмережах, окрім знімків вишитих картин, багато й іншої краси: фото квітів, пейзажів, вулиць рідного Києва та інших міст. А тільки зі світлин оглядового колеса на Подолі можна книжку видати під назвою «Культ колеса» — стільки їх із зовсім різних ракурсів. Марія Москалюк вміє бачити красу і примножувати її всіма можливими способами.
Фото автора.
