І в цю креативну когорту тихим, але потужним струменем влилась юна Анастасія Бартко (на знімку).
Насті лише 17 років. За цей невеликий проміжок життєвого шляху дівчині довелось пройти неймовірні випробування. Але пережите не закрило її серце до доброти, до бачення прекрасного. Попри те, що з народження вона має проблеми зі здоров’ям, Настя створює яскраві творчі роботи. А ще вона великий патріот України!
Диво на Різдво...
Ім’я Анастасія в перекладі з давньогрецької означає «повернена до життя, відроджена». І це точно про Настю. Її появу на світ мама Алла Андріївна згадує з болем у серці: «У мене були складні пологи, надії на життя доньки практично згасли. Але вона вхопилась за життя, справді ніби «воскресла».
Тоді батькам, Аллі та Сергію, порадили якнайшвидше охрестити новонароджену доньку. За хрещеного батька взяли лікаря-гінеколога пологового відділення Онуфріївської ЦРЛ Сергія Пінчука. Лікарям вдалось стабілізували стан дівчинки. А ще була неймовірно тяжка і тривала повсякденна робота мами, підтримка тата, родини.
Настя довго не могла розмовляти, ходити. І те, що вона нині разом з іншими дітьми вчиться у звичайній школі, займається мистецтвом, можна без перебільшення вважати подвигом — мами дівчинки і її самої.
«Інші мами возили своїх дітей на відпочинок до моря, а я об’їхала з Настею «найпопулярніші» лікарні, реабілітаційні центри та інститути ортопедії. Кропивницький, де найбільше лікувались, став для нас найріднішим містом, — згадує Алла. — Ми йшли до мети, долаючи неймовірні фізичні страждання та моральне виснаження... Але нам вдалося неймовірне — донечка стала на власні ноги! І трапилося це на свято Різдва Христового! Настюші тоді був рік і вісім місяців. Відтоді відчуття підтримки Божої не дає впадати у відчай, опускати руки, пасувати перед труднощами».
Обереги на землі і на небі
Дівчинка росла бійцем, бо невеликі шанси повноцінно жити виборювала щодня. Це гартувало її характер, який нині не за роками сильний і без перебільшення мужній. А головне — вона має кришталево чисту й щиру душу.
...Настя не гралась, як усі дівчатка, ляльками. Та якось до її рук потрапила незвичайна лялька.
«Настюші було п’ять років, коли трагічно загинув її хрещений — Сергій Григорович, — розповіла мама Алла. — Після похорону я купила ляльку — хлопчика, і подарувала доньці від хрещеного. Вона взяла її до рук, пригорнула, і відтоді стала гратися й іншими ляльками. А тій дала ім’я Сергій. Вона мандрувала з нами по лікарнях, і досі для Насті це оберіг».
Якось мама запропонувала: може, виберемо іншого хрещеного? Але Настя навідріз відмовилась: у мене він один — Сергій, який оберігає мене з неба.
До школи Настя пішла у вісім років. Те, що іншим учням вдається без зусиль, їй доводиться досягати дуже важкою працею. У цьому допомагають небайдужі люди.
«Вчителька Юлія Лошак першою показала, що вірить у Настю, — згадує Алла Андріївна. — Якось у четвертому класі дала їй одну з ведучих ролей на новорічному ранку. Донька навіть виконала танок. Це було неймовірною підтримкою».
Сама ж Настя оберігає свого молодшого брата Дмитрика. Різниця в них невелика — майже три роки, та сестричка стала для нього спочатку нянею, тепер — найкращим другом.
Брат, ще не розуміючи причин, бачив: сестричка фізично не така, як усі. Та завжди був поруч, навіть вчив по деревах лазити.
Щоденник і картини
Ще до початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну родина Бартків знала, що таке війна. Голова родини Сергій Бартко у лавах ЗСУ — з 2020 року. Відтоді у всіх членів родини неймовірно загострилось почуття патріотизму, справедливості.
Від 24 лютого 2022-го неймовірні трагедії і втрати українського народу стали перевіркою на силу духу і життєву міцність. В Анастасії Бартко її внутрішній протест проти рашистської навали, її переживання за тата та інших захисників, за долю рідної країни допомагала висловити творчість. Вона почала вести щоденник. Записує до нього, як через війну змінилось мирне життя, і за кожним написаним рядком — біль та стійка впевненість: «Україна переможе!»
А ще дівчина почала малювати, має багато картин на патріотичну тематику. Коли ж побачила братову роботу в техніці алмазної мозаїки, вирішила спробувати й сама. І хоч ця техніка передбачає високу концентрацію уваги та координацію рухів, у неї все вийшло. Картина «Піони» на шкільному конкурсі «Ми в Успенці живем» здобула Гран-прі!
Практично кожну роботу створює для конкретного адресата. Так, мозаїку «Родина вовків» виготовила в подарунок батькам, ікони-обереги — для тата, дяді та двоюрідного братика, щоб захищали їх на фронті. Іконку Свято Миколая подарувала вчительці Юлії Миколаївні. Для себе зробила «Тайну вечерю».
«Коли Настюша сідає за ікони, обов’язково читає молитви», — каже мама.
Багато робіт виготовляла під час відключень електроенергії — при ліхтарику мобільного телефону. Але це ніяк не вплинуло на їхню якість. Коли Анастасія береться до справи, то працює старанно.
Особливий одяг
З початку великої війни внутрішні переживання Анастасії Бартко стали очевидні і зовні — почала по-іншому одягатись. Кольором хакі хоче нагадати, що в країні війна, і вона стосується не лише тих родин, які чекають рідних з фронту. Всі мають бути причетними до опору ворогу, якщо не на бойових позиціях, то в тилу.
«Зазвичай у гардеробі кожної родини є різний одяг — святковий, буденний, робочий, спортивний. А в нас ще є святий, — зазначає Алла Бартко. — Це військовий одяг нашого тата, це моя футболка кольору хакі з емблемою легендарного 42-го ОМПБ, яку одягаю лише у важливі для родини дні».
Сім’я Бартко мріє про переможний для України мир. Він справді дається дуже гіркою ціною. Для них ця ціна — здоров’я тата. Сергій нині бореться з важкою хворобою, яка змусила залишити побратимів. Допомагає військовому пройти це життєве випробування його надійний тил — дружина і діти.
Раптово подорослішав син Діма. Нещодавно повернувся додому зі своєю першою зарплатою — заробив на заготівлі сіна. Скромно відкликав маму, а через хвилинку вона повернулась з коробкою цукерок — подарунком сина з першої зарплати. Хлопець свідомий того, що на нього теж має розраховувати сім’я.
Отака вона, родина Бартків — борців за характером і щирих серцем!
На знімку: роботи Насті — для найрідніших.
Фото автора.
