І хто то чув, і хто то бачив, щоб на самого Василя та чорти по вулиці скакали!? І не лише чортів та кіз, а й самого Обаму з бутельком самогону й Клінтона з салом під пахвою можна побачити на щорічній вашковецькій Маланці,  або Переберії. Уже сто літ 14 січня жителі смт Вашківці влаштовують карнавал, подивитися на який з’їжджаються мало не з усього світу.

«Файні люде, приїжджайте, на Маланку завітайте, бо Маланка любить гостей, всі ми в селі цему прості!», — закликає житель села Василь, коли наш автобус звертає до Вашківців. Далі — «пропускний пункт», де нас стрічають переодягнені в міліціонерів учасники Переберії, вимагаючи гривню-дві за пропуск автобуса. Водії перед святом гроші міняють, бо Маланка може забрати велику купюру і пообіцяти здачу, а потім втекти! Вашковецька Переберія починається ще у ніч з 13 на 14 січня, на Старий Новий рік. Розпал карнавалу припадає на ранок та обід 14-го.

А започаткувала вашковецьку Маланку... австрійська аристократія. Колишній власник містечка — граф Петріно — був великим шанувальником старовини. Саме з його легкої руки Вашківці на Василя перетворювалися на карнавальний вир, і кожен намагався виготовити костюм, який би вразив графа. Петріно виставляв кожній команді перебраних бочку пива. Як не намагалася радянська влада викорінити з Вашківців дух карнавалу — свято вижило.

Якщо двір маланкарі минали, це сором для господарів. А вже як зайшли — ховайся! Меблі перекинуть, браму знімуть, гармидеру нароблять, пса з прив’язі спустять, до доньки залицятимуться, хазяїна відлупцюють віником, водою обіллють — а він має ще й винагородити їх.

Та не лише Вашківці — уся Буковина в цей день дістає зі скринь найкращий одяг, збирає грошенят і вирушає до Вижниччини. Першими на очі натрапляють традиційні образи Маланки — Дід і Баба. Просять позолотити ручку, ворожать на лініях життя. «Лінія інтелекту відсутня, а лінія жизні переплітається з високовольтною», — робить висновок Дід, подивившись мою руку. Підприємці Василь Лукинич та Юрій Гнатишин вже й не пам’ятають, скільки років отак маланкують. Вишита дрібненьким хрестиком сорочка та червоний сардак дісталися Василю від пращурів, які промаланкували не один десяток років.

За два-три місяці перед Переберією мешканці Вашківців обирають ролі, підшукують одяг. Костюми виготовляють самі маланкарі. По-особливому ставляться до маски. Її виготовлення тримають у великому секреті, лише деякі люди знають, що і в яких пропорціях треба змішувати, аби вийшла саме та маска, яку можна зберігати десятиліттями. Якщо на Маланці буде дві однакові маски — майстра перестають поважати. Старожили із захопленням згадують чудові маски роботи народних майстрів Георгія Гараса, Володимира Мігована й Володимира Леонтюка.

Йти в Маланки дозволялося колись лише чоловікам, зараз серед гурту можна стріти й жінку. Дітей до Переберії привчають змалку, хоча переодягатися по-справжньому дозволено старшим юнакам та дівчатам. Раніше на Маланці були традиційні Циган, Жид, Дід, Баба, Чорт, Ведмідь, Василько, Офіцер, Німець, Коза, Лікар, Шандар (наглядач), Смерть тощо. Зараз є ще міліціонери, лікарі, відомі політики. Уся ця компанія з піснями та жартами прямує до річки й занурюється у січневу ополонку, бо не скупатися перебраним не можна, бо після дводенного «відриву» може вирости хвіст! Тож всі гріхи — у воду. Нібито після тих купелей ще ніхто не захворів, бо на Маланку все у Вашківцях набуває чудодійної сили.

Фото Петра ГОНЧАРА.

Чернівецька область.