Дивовижні чуття тварин

Добуваючи собі їжу вночі, миша почувається цілком безпечно. Але вона не знає, що ямкоголова змія має здатність «бачити» тепло, випромінюване її тілом, і це незнання коштує їй життя. Ви запитаєте, як змії це вдається? Та все тому, що вона має особливий вид сприйняття, якого нема в людини.

Око людини бачить лише маленьку частину спектра електромагнітних випромінювань. Наприклад, ми не бачимо інфрачервоне випромінювання, довжина хвилі в якого більша, ніж довжина хвилі, що відповідає червоному кольору. А от у ямкоголових змій між очима й ніздрями є два маленькі органи (ямки), які сприймають інфрачервоне випромінювання. Тому навіть у темряві ці змії легко відшукують свою теплокровну жертву. За фіолетовою частиною спектра, який бачимо ми, — ультрафіолетове (УФ) випромінювання. Хоча воно непомітне для наших очей, його бачить багато істот, у тому числі птахи й комахи. Наприклад, бджоли орієнтуються в просторі по сонцю навіть у почасти хмарний день, знаходячи просвіт у небі й спостерігаючи за візерунком, утвореним поляризованими УФ-променями. На багатьох квітучих рослинах є малюнок, помітний лише для тих, хто бачить ультрафіолетове світло. А в деяких квіток є навіть «нектарний вказівник» — лінія, що відбиває УФ-промені й указує комасі шлях до нектару. Деякі плоди й насіння у такий спосіб приваблюють до себе птахів.

Оскільки птахи можуть бачити ультрафіолетові промені, а ці промені надають їхньому оперенню додаткову яскравість, вони, імовірно, здаються один одному більш барвистими, ніж нам. Як сказав один орнітолог, птахи розрізняють «стільки відтінків, скільки нам важко уявити». Здатність бачити ультрафіолетове світло, можливо, допомагає деяким видам соколів під час полювання на мишей-полівок. Як? А вся річ у тім, що в сечі й фекаліях самців-полівок містяться речовини, котрі поглинають ультрафіолет; самці мітять свій шлях сечею. По цих «слідах» птахи знаходять місця скупчення полівок і концентрують свій пошук саме там.

Птахи мають дивовижний зір. Головна причина криється в тому, що кількість світлочутливих клітин у сітківці ока в них більша, ніж в інших істот. Кількість світлочутливих клітин визначає здатність ока бачити маленькі об’єкти на великій відстані. Тоді як у сітківці ока людини на квадратний міліметр припадає 200000 світлочутливих клітин, у більшості птахів їх утричі більше. А в соколів, грифів і орлів на квадратний міліметр — 1000000 і навіть більше світлочутливих клітин. До того ж у деяких птахів у кожному оці є дві ямки — ділянки максимальної оптичної розрізняльної здатності, що дає їм змогу чудово визначати відстань і швидкість. Птахи, які ловлять комах на льоту, мають таку саму здатність.

Очі птахів вирізняє ще одна особливість — дуже гнучкі кришталики, що дозволяють швидко наводити фокус. Уявіть собі, яким би небезпечним було життя пернатих (особливо в лісах і в хащах), якби під час польоту все навколо здавалося їм розмитим. Як мудро влаштоване пташине око!

У наступних «Посиденьках» ми розповімо про електрочутливих тварин і їх «вбудований компас».