Говорити і про переможців, і про переможених — політиканство

В Україні продовжують бурхливо обговорювати рішення Міжнародного суду ООН з проведення морського кордону між Румунією й Україною в районі острова Зміїний. Хтось вважає, що Київ програв, хтось — що виграв. Тим часом експерти, які спеціалізуються на цій темі й знають всі підводні камені багаторічної суперечки, переконані, що суд у Гаазі прийняв мудре і компромісне рішення. А замість того, щоб затято дебатувати про те, скільки нафти й газу Румунія відняла в України, ліпше спрямувати енергію на розв’язання питання, як добути ті корисні копалини, що перебувають у частині морського дна, яке все-таки дісталося нам за рішенням суду.

Острів Зміїний розташований приблизно за 35 кілометрів на схід від узбережжя на широті дельти Дунаю. В острова — хрестоподібна форма, площа становить 20,5 гектара, а відстань між крайніми точками — 615 і 560 метрів. Найближчий населений пункт на узбережжі — румунське місто Сулина. Найближчий населений пункт України — місто Вилкове. Берег острова, в основному, скелястий, але за довгі роки українсько-румунської суперечки Зміїний максимально облагородили. Тут є навіть чотири пляжі: «Дамський», «Дергач», «Золотий» і «Бандитський». А на початку 2007 року розташований на острові житловий комплекс одержав офіційний статус селища (Біле) у складі Кілійського району Одеської області.

Подарунок богині Фетиди

За давньогрецькою легендою, острів підняла з дна моря богиня Фетида для свого сина Ахілла. Перша згадка про Зміїний зустрічається в джерелах кінця VІІ століття до н. е. На Зміїному було споруджено, а пізніше зруйновано храм Ахілла. З часів середньовіччя острів належав Туреччині. Після перемоги Російської імперії в Російсько-турецькій війні 1828—1829 років Зміїний відійшов до Росії. Після поразки Росії в Кримській війні він став володінням Румунії і на ньому було розміщено дисциплінарний батальйон румунської армії. Під час Другої світової війни у квітні 1944 року на Зміїний було висаджено десант Чорноморського флоту, і румунський гарнізон здався без бою. За дипломатичною угодою, підписаною Миколою Шутовим (від СРСР) і Едуардом Мезинческу (від Румунії), Зміїний з 23 травня 1948 року перейшов до складу СРСР. В 1956 році на острові було розміщено радіолокаційну роту ППО, а також прикордонну заставу.

У 1980-х роках на шельфі біля Зміїного було знайдено значні родовища нафти й природного газу, що і стало причиною претензій з боку Румунії на адресу незалежної України й вимог про нове розмежування територіальних вод.

Суть суперечки

16 вересня 2004 року, коли багаторічні двосторонні переговори зайшли у глухий кут, Румунія подала меморандум до Міжнародного суду ООН із запитанням: вважати Зміїний островом чи скелею? Відповідь на це запитання мала серйозний вплив на схему розмежування континентального шельфу в цьому районі. Як стверджував Бухарест, Зміїний — це скеля, отже, Україна не має права на встановлення територіальних вод і його місцезнаходження не впливає на проведення лінії делімітації. Тому найгірший результат у цій справі, що міг бути, — це визнання Зміїного скелею. Тоді переділ був би такий: нам — пляжі Зміїного й туристичні перспективи, румунам — уся нафта й газ. Бо морський шельф можна встановлювати тільки у 12-мильній зоні від кінцевої території, якою є тільки острів, але аж ніяк не скеля.

19 травня 2006 року Україна подала контрмеморандум, після чого в грудні 2006 року Румунія направила в суд репліку на нього. До липня 2007 року Україна мала право на подання контррепліки на румунську, після чого суд почав розгляд справи по суті.

2 вересня минулого року Міжнародний суд ООН почав процес щодо острова Зміїний. І 3 лютого суд оприлюднив рішення: острів Зміїний не дає підстав для розширення виключної економічної зони України за межі, визначені встановленою судом серединною лінією.

Саме це рішення, зрозуміле лише фахівцям, стало приводом для дискусій людей, некомпетентних у цьому питанні. Ну, чи не черговий привід для піару? Адже тема ця благодатна — енергобезпека країни.

Хотіли більше території — отримали менше

Суд вирішив, що Зміїний — це острів, але такий маленький, що його не можна вважати береговою лінією України, як наполягала українська сторона, щоб делімітувати виключні економічні зони. І поділив морський простір у співвідношенні 2,1:1 на користь України, а не 3:1, як хотів Київ.

Якби Зміїний був більший, то й шельфу нам би дісталося більше.

Україна втратила більше десятка тисяч квадратних кілометрів своєї території, стверджують ті аналітики, які вважають вердикт суду поразкою Києва. Однак хто сказав, що спірні кілометри були нашими на законних підставах? Хіба могла Україна, що перебуває в стані спору з Румунією, видобувати там нафту й газ? Поки за шельф боролися юристи, він, на відміну від дня сьогоднішнього, був абсолютно нецікавий інвесторам.

Безперечно, Україна отримала не все, що хотіла. Однак чи варто посипати голову попелом, і чому всі заяви про те, що частина шельфу, яка відійшла нам, має майже всі досліджені запаси нафти й газу, тонуть у потоці загальної критики?

Чим невдоволені румуни

Хоча Міжнародний суд ООН, за деякими оцінками, на 75 відсотків задовольнив вимоги Румунії, він відмовився прийняти тези румунської сторони, які були принципами двосторонніх переговорів, обов’язковими для застосування Міжнародним судом.

Зокрема, судді чітко сказали, що декларація румунської сторони, яка розтлумачила Конвенцію ООН з морського права на свою користь, є помилковою.

Гаага також не визнала пропоновану румунами точку на 12-мильній смузі для конструювання лінії розмежування.

Крім того, суд ООН визнав, що включення острова Зміїний до складу території СРСР було правомірним і відповідало положенням усіх міжнародних договорів.

Румунам також відмовили в підтвердженні того факту, що 12-мильна смуга морських вод навколо Зміїного буде багатоцільовою зоною, яка включає і територіальні води, і континентальний шельф, і прилеглу виключну економічну зону.

Нафта і газ

Не таємниця, що на спірних територіях є розвідані й нерозвідані корисні копалини.

За оцінками експертів, розвіданих більше на тій землі, що відійшла нам. Однак ніхто не сперечається, що, можливо, румуни відрізали жирніший шматок. При цьому в жодному разі прогнозний обсяг газу навіть всієї частини шельфу не такий велетенський, щоб ним можна було замінити весь газ для України, яка хоче позбутися залежності від Росії.

Головне — нині знято всі перешкоди для геолого-розвідувальних робіт. Хто швидше почне качати нафту й газ із морського дна? Фахівці вважають, що першість — факт неабиякий. Адже, качаючи нафту з одного боку, можна її викачувати у другого. І Україні треба, прийнявши рішення суду таким, яке воно є, братися за видобуток, а не розмірковувати гіпотетично, що було б, якби...

Якщо Україна є правовою державою, то Київ не міг знехтувати судом і тепер не може не визнати його рішення. Крім того, надалі вихід з українсько-румунського глухого кута за допомогою Міжнародного суду ООН може стати прецедентом для розв’язання проблеми в Керченській затоці й Азовському морі. Може, в україно-російській суперечці нам пощастить більше?

Що стосується хороших і поганих переговорників: за оцінками світових фахівців, румуни — неперевершені майстри в цій справі. Ну, а Україні в цьому сенсі потрібно ліпше готувати кадри, щоб вигравати міжнародні суди з максимальною вигодою для себе.