Листоноша із віддаленого села Баранівки, що в Семенівському районі, Тетяна Зикова поділилася у листі до редакції наболілим: працює вона на півставки (заробіток становить десь 230 гривень), а чотири дні долає за поштою для сільчан дев’ять кілометрів важкої дороги. Спочатку в один бік. Потім назад. Йти доводиться лісом.

Лист по-справжньому розчулив. Оскільки в корпункті залежався один з велосипедів, наданий спонсорами, вирішив зробити листоноші сюрприз — привезти його їй для повсякденної роботи. Адже жінка забезпечує свіжою пресою переважно старих людей, у тому числі передплатників «Голосу України».

...Уже вирушаючи в дорогу до віддаленого району, зрозумів, що поїздка буде нелегкою: до Баранівки немає дороги з твердим покриттям. Сяк-так добрався по вибоїнах (18 кілометрів!) від Семенівки до Орлівки, де розташована сільрада. У ній дещо двозначно сказали:

— Може, й проїдете... Хоча буде важко, бо не було дощу.

Це мене трішки здивувало, але потім вже зрозумів: дощ ущільнює пісок. Без нього він — важкопереборна перешкода. Вже посеред лісу дорогу мені перегородила іномарка, яка «пузом» лягла в піску: ні туди і ні сюди. Ми переконались, що моя «Дана» нічим не допоможе подорожнім. Дуже малі в неї потужності. Слава Богу, я об’їхав між соснами «важке» місце і, розігнавшись, якось проскочив ще кілька подібних ділянок.

— А мені, уявіть, як цією дев’ятикілометровою дорогою щодня ходити, — каже Тетяна Сергіївна. — У мене є коник. Я зимою з ним їжджу забирати пошту, товар. А зараз віз хіба по такому піску пройде? Тут лісом тільки потужні лісовози проїжджають.

Т. Зикова дуже зраділа подарункові редакції. Адже велосипед для перевезення товару до цього позичала в сусіда. Звичайно, така ситуація не всім зручна. Інша справа буде тепер.

Листоноша розповідає про життя віддаленого села:

— У Баранівці проживає 70 людей. Десь 60 з них — пенсіонери. Ми тут як відірвані від світу. Я — і поштарка, і магазин, і соцзабез. Бо ж мені замовляють — приношу з центрального села всякий товар. Шість років тому придбала тримісячне лоша — тепер Мальчик виручає мене і людей. І городи ним оремо, і сіно заготовляємо.

Тетяна Сергіївна в цьому році відзначить 50-річний ювілей. За цей час було багато доброго і сумного. Поховала двох чоловіків. Має двох синів. Скоро стане бабусею. Життя в неї сповнене повсякденних клопотів. Треба дати добру раду власному господарству, а ще й заробити в лісі яку копійку. Весною садила саджанці. Зараз очікує грибного сезону. Жінка знає ліс, як свої п’ять пальців. Тому й заготовляє чимало кілограмів лисичок. Вони — додатковий її заробіток.

Приємно, що Тетяна Сергіївна – передплатниця «Голосу України». Заохочує до передплати нашої газети й інших читачів. Сподіваємося, що наш подарунок дещо полегшить її працю на благо людей.

Баранівка

Семенівського району

Чернігівської області.

Фото автора.