У селі Зелена Діброва, що у Городищенському районі на Черкащині, щойно відкрито пам’ятник старшій сестрі Тараса Шевченка Катерині.
На верби, розлогі луги і поля вдивляється з барельєфа зажурена селянка, ніби виглядає з далеких доріг свого малого брата.
До неї, Катерини, котра замінила Тарасові матір, прибігав босий учень маляра-іконописця аж із Хлипнівки, з Вільшаної, з Керелівки. Сестра-кріпачка, котра на 10 років була старшою за Тараса, вийшла заміж за селянина Антона Красицького, мала своїх дітей, та щиро жаліла брата-сироту. Є в поезіях Кобзаря щемливо-пекучі рядки про свою добру, лагідну і нещасливу сестру:
Моя єдиная сестра! Многострадалице святая! ... Ти на панщині, а я в неволі!.. Отак нам довелося йти Ще змалечку колючу ниву...
Катерина Шевченко-Красицька прожила короткий вік — 44 роки. З одинадцяти народжених нею дітей вижило четверо синів: Федір, Степан, Яким та Максим. Ця гілка родоводу Тараса Шевченка по сестрі Катерині й виявилася життєдайною. Вона продовжилася талановитими нащадками поета. Онук Якима, Дмитро Красицький, став письменником, Степана — Фотій Красицький — відомим українським живописцем і педагогом. Нині Фонд Т. Г. Шевченка у Києві очолює знана громадська діячка Людмила Красицька, також зі славного роду сестри Кобзаря.
Тарас Шевченко понад 150 разів згадував у творчості ім’я Катерина. Наймення християнської великомучениці носили його рідна ненька, сестра, багато жінок-селянок. Це ім’я стало у поезіях Кобзаря символом жіночої долі, материнства, стражденної любові, святої самопожертви.
Такою й зобразив у камені Катерину Шевченко-Красицьку черкаський скульптор Владислав Димйон. А голова села Зелена Діброва Іван Щербак разом із сільськими краєзнавцями зорганізував музей родоводу Шевченків-Красицьких. У Зеленій Діброві впорядковано також пам’ятний знак на місці, де стояла хата незабутньої Тарасової сестри Катерини.
Черкаська область.
