Вишня — одна з найулюбленіших плодових культур, до того ж це невід’ємна частина української культури, символ нашого народу, його пісенного краю.

Дуже часто садівники бувають здивовані, коли після рясного цвітіння отримують мізерний врожай. Пов’язано це, як правило, з несприятливими погодними умовами в період цвітіння — сильним похолоданням, дощами чи приморозками. Холодна дощова погода в період формування клітин пилку погіршує його здатність до запліднення і знижує життєздатність насінного зачатку. Якщо під час цвітіння температура знижується до 10-12 градусів, пилок вишні частково втрачає здатність до запліднення. Внаслідок цього можливе опадання незапліднених квіток і недорозвинених плодів.

Слід відзначити, що серед кісточкових культур вишня найбільше потребує сприятливих умов в період цвітіння, до того ж вона — найвимогливіша і до добору запилювачів.

За здатністю зав’язувати плоди від запилення власним пилком сорти вишні поділяються на самозаплідні, частково самозаплідні і самонезаплідні. Необхідною умовою для успішного зав’язування плодів у самонезаплідних сортів (Подбєльська, Рання-2, Чорнокорка, Шалунья, Ігрушка, Малишка) та частково самозаплідних (Гріот Серідка, Тургенєвка, Встрєча) є наявність необхідного сорту-запилювача. Слід зазначити, що багато які сорти вишні успішно і незалежно від погодних умов запилюються сортами черешні. Це пов’язано з тим, що пилок черешні більш холодостійкий і може зберігати добру схожість на 15 днів довше, ніж пилок самонезаплідних сортів вишні.

Найнадійніший спосіб отримання стабільного врожаю —це використання самозаплідних сортів, здатних формувати зав’язь і плоди, запилюючись власним пилком. Серед них найвідоміші Любська, Лотовка, Норд Стар, Молодіжна, Фаворит. Пилком самозаплідних сортів добре запилюються і самонезаплідні вишні, важливо, щоб основний сорт і сорт-запилювач мали приблизно однакові терміни цвітіння.

Не менш важливим чинником, що впливає на продуктивність дерев вишні, є їх стійкість до хвороб, основними з яких є кокомікоз та моніліоз. М’які зими сприяють розвитку цих хвороб, а після холодної дощової погоди в період цвітіння вони набувають епідемічного характеру. Якщо ж дерево ослаблене хворобами і серед літа залишилось без листя, не слід сподіватись на добрий врожай. Взимку, навіть при незначних морозах, у таких дерев підмерзають квіткові бруньки.

Вітчизняні селекціонери протягом останніх років створили чимало сортів з високою зимостійкістю та стійких до хвороб, з плодами високих товарних і смакових якостей. Серед них: Ігрушка, Шалунья, Встрєча, Альфа, Ночка, Чудо-вишня та інші. Якщо немає можливості замінити слабостійкі до хвороб сорти (Любська, Чорнокорка, Гріот Остгеймський, Норд Стар) на більш стійкі, необхідно виконувати весь комплекс хімічного захисту дерев від кокомікозу та моніліозу.

Олена КІЩАК,завідувач відділу технології вирощування кісточкових культур Інституту садівництва Української академії аграрних наук.