Сімдесят літ тому не стало Миколи Садовського, великого актора епохи українського театру корифеїв. Цю постать легше уявити, зіставивши певні моменти його життя. Народився Микола Карпович (спражнє прізвище — Тобілевич) 1856 року на півдні України в сім’ї управителя маєтків. 1877 року був добровольцем на російсько-турецькій війні (Георгіївський хрест за хоробрість на Шипці). З Марією Заньковецькою 1888 року заснував власну трупу. Після революції 1905 року відкрив у Києві перший стаціонарний український театр. Тут у нього працювали ті, хто пізніше уславив нашу культуру — Курбас, Тичина, хоч сам Садовський, здавалось, належав іншому часові. Але він умів бути сучасним будь-якому часові. Пережив громадянську війну й еміграцію, 1926 року повернувся на Україну, знову грав у театрі й навіть у кіно (головна роль у фільмі «Останній лоцман», Одеська кінофабрика, 1929 рік). Він був еталоном козацького стилю — але по Києву їздив у червоному авто! А замолоду вони з братом Панасом (Саксаганським) виробляли ще й не таке: їдучи на гастролі поїздом, зіскакували на ходу десь у степу, ловили перепілок — і наздоганяли поїзд!