Нещодавно посперечалися з колегою про те, хто написав знамениту казку: Шарль Перро чи брати Грімм. З’ясувалося, що є Попелюшка французька — її сюжет відомий усім, а є й німецька. За казкою братів Грімм знято фільм «Три горішки для Попелюшки». В ньому, щоправда, опущено деякі криваві подробиці оригіналу. Приміром, злі сестри, щоб підігнати розмір своєї ноги під золоту туфельку Попелюшки, відрізали собі то палець ноги, то п’ятку, а закінчилася казка тим, що під час вінчання голуби виклювали злодійкам очі... А яка вона, українська Попелюшка?

У героїні моєї історії — Попелюшки зі Львова були мати і вітчим, а також зведена молодша сестра, яку балували і любили значно більше, ніж Попелюшку. Молодшу дочку батьки наряджали, як лялечку, давали гроші на кіно та кафе, а старша мусила робити всю чорну хатню роботу, ходити в обносках... Одне слово, все, як у Перро з братами Грімм. З тією лише різницею, що чоловіки сестер виявилися не принцами і Попелюшка, як і її сестра, невдовзі розлучилася. Після заміжжя в неї залишилася тільки дочка. А квартирою батьки Попелюшки нагородили лише свою молодшу, адже треба було компенсувати її сімейне життя, що не склалося. Всі ці події збіглися з перебудовними часами. Разом з чоловіком і квартирою Попелюшка позбулася й роботи: хімік з вищою університетською освітою потрапила під скорочення на одному з львівських заводів.

Наймати з дочкою-школяркою куток і жити на допомогу з безробіття було просто нереально. І Попелюшка, не замислюючися, погодилася стояти на базарі. За роботу їй платили 5 гривень на день, а на дорогу вона щодня витрачала 3 з половиною. Коли щось із речей продавалося (а це було рідкістю), Попелюшці давали аж 10 гривень! Особливо важко довелося однієї суворої зими: Попелюшка надовго потрапила до лікарні, перенесла операцію...

... Минали роки, дочка стала студенткою, намагалася підробляти, щоб вистачало бодай на проїзд до інституту.

Приїзд подруги дитинства Попелюшки — Валентини змінив її життя. Подруга свого часу вдало вийшла заміж за бельгійця і постійно думала про те, як улаштувати тепер також щастя Попелюшки. Рішення прийшло несподівано: відпочиваючи в Греції, Валентина познайомилася з дуже симпатичним чоловіком, в якого недавно померла дружина, а дорослі діти його забули. Він дуже захотів познайомитися з Попелюшкою. «Не принц!» — скажете ви. Проте Попелюшці, якій невдовзі мало виповнитися 50, якій торгівля на ринку не додала ні краси, ні здоров’я і яка довгі десять років перебувала з дитиною за межею бідності, він здався Принцом.

Попелюшка надто нервувала, коли зустрічала Принца в аеропорту, адже вона навіть не знала, який він на вигляд.

Нарешті побачила немолодого чоловіка з величезним букетом троянд і тихо покликала його на ім’я. Це був він. Принц жодного слова не розумів українською, а Попелюшка грецькою, але вони безперервно спілкувалися протягом місяця, який Принц провів у Львові. Перед від’їздом він Попелюшці освідчився.

Більше року тривало бюрократичне оформлення щастя Попелюшки та Принца. Він то приїжджав до Львова, то знову від’їжджав. Одного разу у вересні, вкотре покидаючи Україну, Принц залишив Попелюшці тисячу доларів і потім, коли телефонував, завжди запитував, чи є в неї гроші. Щоразу вона дуже дивувалася цьому запитанню: «Звичайно, є!» Перед Новим роком він повідомив їй, що висилає ще 200 доларів на свято. «Навіщо? — здивувалася Попелюшка. — Адже ти мені залишив так багато! В мене ще є гроші». Тоді Принц у свою чергу здивувався: «У нас у Греції багато хто одружений з українками. Вони тільки й чують від своїх дружин вимоги дати грошей».

А потім було весілля. Зазвичай усі казки закінчуються весіллями, бо на цьому казка закінчується...

Напередодні нинішніх свят я привітала Попелюшку з Новим роком і запитала, як їй живеться в Греції. У відповідь почула:

— Тяжко морально, адже дочка залишилась у Львові і моє серце поруч з нею. Зате сьогодні вона не має потреби ні в чому. До того ж у неї є люблячі й турботливі батьки і вона ніколи не буде Попелюшкою. Хоча я й мрію, щоб вона знайшла свого Принца.