24 грудня
В’ячеславу Чорноволу виповнилося б 65 літ
Дізнатися, чи збереглася хата, в якій мешкали батьки майбутнього видатного діяча України, виявилося непросто. Молоді і середнього віку жителі шеститисячного селища Єрки Катеринопільського району, мало що знали про своїх земляків, Чорноволів. Зате порадили поїхати «за Джерело», до старої «дореволюційної» школи, де квартирувала викладачка історії «нової» школи Ірина Володимирівна Качур.
Проїхавши кілька кілометрів ущент розбитою центральною вулицею Єрок, яка носить ім’я Свердлова, наша машина зупинилася біля церкви. Звідси, з невеликого пагорба, побачили старе дворище школи. Колись чепурна й весела, сповнена дитячим гомоном, тепер школа стояла пусткою, з глиняними облупленими стінами і напівзруйнованим ганком. З правого крила будівлі до нас вийшла молода жінка. Це й була Ірина Володимирівна. Разом із сином і донькою вона займала тут «квартиру» — дві кімнати у колишніх, тепер аварійних, класах. Учителька підтвердила, що в Єрках перед війною, саме у цьому приміщенні, вчителював Максим Йосипович Чорновіл, батько В’ячеслава Максимовича. Однак краще про це розповість, сказала Ірина Качур, його учениця. Вона також живе неподалік, біля церкви.
Сімдесятишестилітня Лідія Тарасівна Гуртовенко, колишній обліковець колгоспу та бухгалтер сільради, охоче повідала про довоєнні роки. Коли до Єрок приїхало молоде подружжя учителів...
— На той час мій тато, Тарас Романович Судорженко, — пригадувала жінка, —побудував над Джерелом, на белебні, хату. Він був майстром на всі руки. Нова оселя, хоч і під соломою, але була найкраща на кутку. На жаль, землі біля неї обмаль, та й та неродюча. Тоді тато, якого за розум і золоті руки дуже поважали у селі, попросив у голови колгоспу Завірюхи нову садибу. І той дозволив нашій сім’ї переїхати у чиюсь порожню хату з добрим городом. А в нашу хату поселили мого учителя української мови та літератури Максима Йосиповича з дружиною. Там і народився В’ячеслав. Там він зробив свої перші кроки...
Через півтора року Чорноволи переїхали учителювати в інше село — Гусакове Звенигородського району. А в їх колишній оселі були згодом і дитячі ясла, і магазин, і сільське споживче товариство, розповіла Лідія Тарасівна. Хату перекривали, перебудовували, але вона й досі стоїть на тому самому місці. Коли на початку дев’яностих в Єрки приїздив В’ячеслав Чорновіл, він клав квіти на обійстя, з якого він вперше побачив світ. Звідси, з пагорба, добре видно всі Єрки і знамените Джерело.
Нині у «хаті Чорновола» знайшла притулок приїжджа багатодітна сім’я Анатолія Дудченка. На жаль, ні сам Анатолій, ні його дружина Тетяна ніде не працюють. Зате «дружать», бідкалися сусіди, з чаркою. А там, де пиятика, недалеко й до лиха. Ось чому, говорили небайдужі єрківці, і серед них член обласного проводу Руху Володимир Шиятий, потрібно подумати над тим, як зберегти садибу, пов’язану з ім’ям В’ячеслава Чорновола. Адже через недогляд вона вже горіла, зазнавала інших бід...
Незадовго до відзначення 65-річчя великого рухівця з столиці в обласний центр надійшло розпорядження. В ньому йшлося про відкриття у Єрках пам’ятного знака на обійсті, «де стояла хата батьків В’ячеслава Чорновола». Державні службовці негайно розпочали підготовку до «заходу». А жителі Єрок, серед яких майже половина безробітних, без ентузіазму зустріли повідомлення про приїзд у селище високих гостей з Києва. Втім, казали з безнадією, хай подивляться на «розбудову» колись квітучих Єрок. Тих Єрок, що давали майже 80 відсотків надходжень до районного бюджету. А тепер з колишніх 16 підприємств, серед яких м’ясокомбінат, ремонтно-механічний, комбікормовий заводи, нафтобаза, хлібокомбінат та інші, животіють лише троє-четверо, а решта почили у Бозі. Вирізано навіть і здано на металобрухт всі під’їзні залізничні колії, що вели до підприємств... Негазифіковане селище, з занедбаними, порослими бур’янами вулицями, схоже на руїну. «Хіба такої України прагнув Чорновіл?» — запитувала Лідія Тарасівна Гуртовенко і сама відповідала: «Ні, не такої!»
То чи варто серед бідності, розбитих доріг, повалених парканів і здичавілих покинутих садиб, мешканці яких втікають від злиднів за кордон, поспішно зводити меморіали? Може, спочатку піднімемо Руїну, відремонтуємо стару школу, наведемо лад і повернемо віру людей у свою державу?..
Впевнена, В’ячеслав Максимович саме так і вчинив би.
Черкаська область.
На центральній площі старовинного міста Золочів на Львівщині постав перший в Україні пам’ятник В’ячеславу Чорноволу.
Його спорудження ініціював місцевий осередок Руху на чолі з Борисом Золотником та Володимиром Зубарем. А відгукнулася вся Україна: хто гривню дав, хто — тисячу. Золочів — особлива сторінка в біографії В’ячеслава Чорновола. У місцевій тюрмі завершилася його хресна дорога, звідси він повернувся до Львова, де розпочався його шлях у велику політику. В’ячеслава Чорновола називали романтиком, йому протиставляли прагматиків. Нам усім нині бракує чорноволівських польотів. Про це казали учасники велелюдного віча з нагоди відкриття пам’ятника, яке відбулося в неділю за участю соратників Чорновола — Геннадія Удовенка, Бориса Тарасюка, народних депутатів України, керівників органів влади Львівщини. Чорновіл не завмер у бронзі, автори пам’ятника відтворили його образ у вічному русі.
А 28 грудня буде відкрито пам’ятник В’ячеславу Чорноволу у Львові, повідомляє наш власний кореспондент Оксана Теленчі.
