Дивовижна країна! За два тижні, що ми гостювали у рідних — українців, які тут працюють, Сінгапур розкрив нам чимало своїх чудес. Про загальновідомі — економічні, технічні, технологічні — говорити не буду. Розповім про ще одне диво — шанобливе ставлення до сімейних цінностей.
Свята й будні
Дуже вразив День матері. Його ми провели в Ботанічному саду. Тут ближче до вечора на величезній галявині розташувалися на пікнік сотні родин. Поруч із нашою, українською, — китайська, малайська, індійська, японська, арабська, німецька... Багато хто — у національному вбранні. Усі всміхаються, глави сімейств розважають дітей. А ті з гордістю показують сімейні надбання — пробірки з паростками неймовірних квітів — куплених просто тут, у Національному парку, орхідей. Узбіч охочим дають по свіжій троянді — для мам. Та ось увага всіх переключається на сцену, влаштовану на ставку. Великий симфонічний оркестр грає шедеври світової класики...
А як у будні? Ось, будь ласка: звичайний двір багатоповерхівки, де живуть прості люди (державна програма із забезпечення родин житлом — це окрема тема). Поруч із дитячим майданчиком, оснащеним креативними ігровими й спортивними конструкціями, установлені не менш продумані тренажери для дорослих, окремо — для людей похилого віку. Бабусі-дідусі, мами-тата можуть не тільки спостерігати за малечею з лавочок, а й самі зміцнювати здоров’я. Багато дечого зроблено з нержавіючого металу, і навіть думати не хочеться, скільки б усе це проіснувало в наших дворах...
Олександр і Ірина, які нас запросили, вдень, зрозуміло, були на роботі. Іра викладає в елітній школі, де вчаться... з трьох років. Педагоги враховують особливості кожної дитини, причому беруть у союзники мам і тат, постійно розмовляють із ними. Загальний підхід: розвивати особисті здібності малят і при цьому — їхнє вміння знаходити спільну мову з оточуючими.
Смачно як удома
Компанія, у якій на солідній посаді працює Сашко, займається логістикою. Її робітники в постійних роз’їздах, але не пропускають можливості зустрічатися родинами. На такі зустрічі кожна сім’я готує свою національну страву.
Наш приїзд завадив Ірі й Сашку знову продемонструвати свої кулінарні здібності, і вони замовили частування в маленькому кафе, яке спеціалізується на українській кухні. Там ми скуштували борщ, вареники, узвар... Кухар і хазяїн кафе Ринат Валієв постійно вдосконалює традиційні рецепти.
— Мене, татарина, — розповідає він, — такої майстерності навчив армійський товариш-українець. Я служив в Україні, потім потрапив в Узбекистан, а потім — у Сінгапур. З майбутньою дружиною Деброю (це ім’я означає Бджілка) познайомився в себе в кафе. Їй сподобалися мої частування. Зараз вона встигає викладати гру на скрипці й допомагати мені тут. Кредит на кафе вже виплатили.
Стільки цікавого навколо
Поруч із кафе розташований незвичайний тематичний парк зі скульптурами, діорамами з китайської історії й міфології. Він теж має стосунок до сімейної тематики, оскільки створили його брати Хо й Пар — винахідники знаменитого тигрового бальзаму. Вдячні сінгапурці встановили тут статуї й самих братів, і їхніх батьків. З композицій ми довідалися про домашній побут і традиції старого Китаю. Пізніше побачили й виставку дерев’яних «сімейних» мініатюр — уже з філософським трактуванням.
Цілими родинами їздять і в унікальний зоопарк «Нічне сафарі», де можна спостерігати за левами, слонами, тиграми, іншими тваринами в природних умовах. А потім подивитися вогняне й лазерне шоу. Приємно гуляти етнічними кварталами, південноазіатськими базарами, парками метеликів, птахів, крокодилів. І звичайно — прибережними оранжереями з незвичайними клумбами, деревами, водоспадами. А ввечері — посидіти під сяючими гігантськими супер-деревами ландшафтного парку «Сади в бухті» (на знімку внизу). Можна помилуватися панорамою із хмарочоса, піднявшись туди на нещодавно спорудженому зовнішньому (бр-р!) ескалаторі. Навіть у торговому центрі можна всією родиною... покататися на човні по каналу, що протікає тут (на знімку вгорі).
Діставшись канатною дорогою на фантастичний острівець Сентоза (з найбільшим у світі акваріумом, підводним тунелем і «басейном дотиків», віртуальним кінотеатром, атракціоном «Політ у невагомості», іншими чудесами), дорослі з дітворою теж занурюються у дитинство. Але сімейне свято — це ще не все. Тут, як і в численних музеях, електроніка спонукає інтерактивно блиснути творчістю, кмітливістю, майстерністю. У найрізноманітніших речах. Ми, скажімо, азартно позмагалися з іншими родинами в створенні на моніторах оригінальних керамічних посудин. Вони одразу виставляються на умовний аукціон. І всім, особливо дітям, радісно бачити визнання своїх творінь.
У дитячій філії Національного музею ми разом із малюками і їхніми батьками крутили велопедалі, виробляючи електрику, яка... одразу перетворювалася на музику! Що злагодженіше й потужніше крутили, то цікавішою була мелодія. А на макетах у музеї містобудування ми поліпшували мікрорайони... Між іншим, топовим архітектурним шедевром міста-держави вважається побудований кілька років тому «Будинок-діамант» з великими скляними панелями-гранями (на знімку внизу). Розрахований на невелику родину, він поєднав «конфіденційність» з відкритістю й економічністю. А в музеї дизайну вистачає хайтеківських розробок «для дому, для сім’ї», починаючи з дитячих візочків.
Основа основ
Я, як журналіст, не міг не побувати в Національній бібліотеці Сінгапуру. Вхід сюди вільний для всіх; жодних документів з відвідувачів не вимагають, книжок бери скільки завгодно, на всю родину. Величезний скляний будинок — зразок сучасної архітектури, що включає енергоекономічні рішення, багатофункціональність. На його даху навіть весілля справляють! Мами й тата можуть залишати дітей у спеціальній залі, де чого тільки немає. В окремій кімнаті зручно погодувати, переодягти найменшеньких.
Ми відвідали розгорнуту в бібліотечному дворі виставку проекту «Перший дім», присвяченого 50-річчю незалежності Сінгапуру. Тут вважають, що держава починається з батьківського дому! Жан Лу, керівник проекту, сказав: «Ми вирішили надихнути людей на повернення до свого коріння, до витоків, на думку про гідне продовження роду». На спеціальному стенді можна залишити свій спогад про рідний дім. Найтепліші відтворені поруч — натурально, з милими серцю речами, світлинами. Читай, заходь, дивися. А в центрі виставки — величезна «бабусина скриня». У її шухлядах — ретро-речі, начиння, інсталяції. Ми, зрозуміло, повідкривали всі, і раптом — ой, що буде! — на нас посипалися пакунки з домашніми ласощами. Доглядач заспокоїв: «Будь ласка, пригощайтеся!»
Побували ми й в унікальному приватному Музеї іграшок. На його п’яти поверхах зібрані рідкісні зразки, створені в різні століття різними народами. З одними гралися селянські діти, з другими — короновані особи (аж до англійської королеви!). Тут і простенькі лялечки, і герої мультиків, і реальні персонажі, і сучасні гаджети. Шукали-шукали, але, на жаль, так і не знайшли нічого українського; ніхто з наших не здогадався привезти сюди хоча б сімейний оберіг — ляльку-мотанку.
Тож, земляки, перед поїздкою в Сінгапур порийтеся в сімейних аналах. До слова, українці, що живуть тут, допомогли рідній країні, зібравши кошти на безпілотник.
* * *
Одне із найвражаючіших у Сінгапурі — шоу танцюючих портальних кранів, які перетворюються на закохану пару журавлів. Подивитися його приїжджають звідусіль. Але ж ця маленька країна не тільки дивує. Вона спонукує всіх нас будувати життя в себе на Батьківщині, як у гарній родині, щоб сім’ї справді були головним надбанням.
Фото автора.
