Мене покликав літній сивочолий чоловік у військовій формі, який, спираючись на костур, зайшов до Київського палацу дітей та юнацтва: «Підійди-но, дитино. Ось, візьми, нехай цей оберіг захищає тебе так само, як мене на війні!» На зморщеній долоні бійця лежала чорна стрічка з молитвою. Я була вражена дорогоцінним дарунком.
Трапилося це на благодійному концерті «З вірою в серці. Україна починається з тебе», що влаштували вихованці палацу для ветеранів АТО, медиків Київського військового шпиталю, волонтерів, курсантів Військового ліцею ім. І. Богуна, родин переселенців.
Василь ВАКІШ (на знімку внизу) виявився одним із легендарних «кіборгів», обороняв донецький аеропорт, отримав тяжке поранення.
Майже через рік після поранення Василь Петрович знову потрапив до київського шпиталю — не витримало серце. Але за кілька днів він їде додому — на Буковину, до дружини, дітей, чотирьох онуків. «Головне — це віра. Віра у майбутнє, що все буде добре. Що Україна буде вільною державою!» — з певністю стверджує Василь Петрович. Він охоче причепив до військової форми квітку, яку йому подарували діти з палацу, і розповів, наскільки важливими для нього і всіх бійців були дитячі малюнки, які надходили у зону АТО.
А коли йому дали слово після концерту, чоловік відклав свою палицю у бік, повільно звівся на ноги. За мить увесь зал аплодував стоячи. А Василь Петрович промовив: «Є прості, але святі слова для мене: «Хліб і сіль на столі, Матір Божа уві сні, Ісус Христос на порозі. Бережіть мене і всіх людей в далекій дорозі», — цією молитвою я починаю й закінчую кожен свій день! Нехай вона оберігає і вас, діти». На цих словах Василь Петрович усміхнувся, простягнув мені (на додачу до оберега!) ще й букет квітів і повільно пішов... Так — зі світлими думками, добрим серцем та усмішкою на обличчі після жахіть війни — можуть іти лише справжні герої!
На сцену винесли прапори бойових підрозділів, передані вихованцям палацу з передової. Лунали поезії й пісні, які проникали у саму глибину душі... «Нашою творчістю ми хочемо подякувати захисникам, вклонитись їм за їхній подвиг, подарувати бійцям нашу любов, а пораненим — енергетику та емоції, які допоможуть їм швидше одужати», — підсумувала співорганізатор свята Оксана Рихтік.
Анастасія Шапоренко (15 років).
На знімках: творчий дарунок воїнам і вдячні глядачі.
Фото автора.
