«Голос України» передплачую досить давно і передплачуватиму надалі. Я пенсіонерка, мені 76 років. Вирішила звернутися до газети із таким проханням: надрукуйте, будь ласка, у рубриці «Діалог» текст Державного Гімну України. Я музику знаю, а слова часто забуваю. Хочу вивчити напам’ять, і, сподіваюся, ви мені допоможете.

Л. ХИМЕНЯК.
Пирятин Полтавської області.
Державний Гімн України — це один із головних державних символів країни поряд з прапором і гербом. Згідно із Законом «Про Державний Гімн України» (від 6 березня 2003 року № 602-ІV), Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського в такій редакції:
«Ще не вмерла України 
і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії,
 усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, 
як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, 
у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим 
за нашу свободу,
І покажем, що ми, 
браття, козацького роду».
Це цікаво 
Створення українського гімну бере початок восени 1862 року, коли на одній із вечірок у Павла Чубинського, українського етнографа, фольклориста та поета, сербські студенти, що навчалися в Київському університеті, виконували патріотичну пісню, в якій згадувався цар Душан, і в приспіві були слова «срце биjе и крв лиjе за своjу слободу» (або «срб се биjе и крв лиjе за своjу слободу...»). Чубинському твір дуже сподобався, і він раптом подався в іншу кімнату, а через півгодини вийшов звідти з готовим текстом пісні «Ще не вмерла Україна», яку тут же виконали на сербський мотив.
В українофільських гуртках, щойно об’єднаних у «Громаду», цей вірш поширився дуже швидко. 20 жовтня того само року шеф жандармів князь Долгоруков дав розпорядження вислати Чубинського «за шкідливий вплив на розум простолюду» на проживання в Архангельську губернію.
Перша публікація вірша Павла Чубинського — у львівському журналі «Мета» (1863, № 4). Отримавши поширення на Західній Україні, вірш не пройшов повз увагу релігійних діячів того часу. Один із них, отець Михайло (Вербицький), знаний композитор свого часу, захоплений віршем Павла Чубинського, написав музику до нього. З нотами твір уперше надрукований у 1865-му, а вперше його використано як Державний Гімн у 1917 році.
У 1917—1920 рр. «Ще не вмерла Україна» як єдиний Державний Гімн законодавчо затверджений не був, використовувалися й інші твори. 1939 року «Ще не вмерла Україна» затверджено гімном Карпатської України.
Радянський період
Коли в Радянському Союзі було вирішено створити окремий гімн для кожної країни в його складі, вірш «Ще не вмерла Україна» відкинули, щоб не пробуджувати сепаратистські настрої серед українців. Потрібен був текст, у якому б стверджувалося, що Україна — держава, яка входить до складу СРСР, що вона там «Між рівними рівна, між вільними вільна», обов’язково мала згадуватися комуністична партія, яка веде Україну до комунізму. Це завдання виконав Павло Тичина. Його варіант «Живи, Україно, прекрасна і сильна» став Державним гімном Української РСР у період з 1949-го по 1991 рік. Композитор Антон Лебединець створив музику для нього. Але цей гімн так ніколи й не став популярним. Майже на всіх офіційних зборах лунав гімн СРСР, а не УРСР.
Доба незалежності
15 січня 1992 р. музичну редакцію Державного Гімну затвердила Верховна Рада, що знайшло своє відображання у Конституції України. Тільки 6 березня 2003-го парламент ухвалив Закон «Про Державний Гімн України», котрий запропонував Президент Леонід Кучма. Ним пропонувалося затвердити як Державний Гімн Національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами першого куплета і приспіву пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Перша строфа гімну, згідно з пропозицією Президента, мала звучати так: «Ще не вмерла України і слава, і воля».
Цей закон підтримали 334 народні депутати, проти висловилися 46 із 433, котрі зареєструвалися для голосування. Не брали участі в голосуванні фракції Соцпартії і Компартії. З прийняттям цього документа стаття 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний гімн на музику М. Вербицького отримав слова, віднині затверджені законом.
Гімн України набув значної популярності в ході масових протестів 2004-го та 2013 років. Композитор В. Сильвестров, який виходив на Майдан у Києві, так охарактеризував його: — Гімн України — дивовижний. Спочатку він начебто не справляє враження, але це лише на перший погляд. Його створив Михайло Вербицький. Він жив у Австрійській монархії, мабуть, дуже любив Шуберта, у нього був мелодійний дар — це помітно з його літургій. Михайло Вербицький був церковним композитором. І ось цю патріотичну пісню він теж створив як церковний композитор. Це ж алілуя, розспів (наспівує). У гімнах ніде такого немає! Це унікальний твір: це — Гімн України, але в ньому є ознаки літургійного початку. У цьому гімні затонула якась пам’ять про літургію, про всеношну. У цьому простому наспіві немов дме вітер, немов гілки дерев співають.
За матеріалами «Вікіпедії» — вільної енциклопедії (uk.wіkіpedіa.org).
Державний Гімн України на поштовому блоці «20 років із часу затвердження Державного Прапора України, Державного Герба України і Державного Гімну України», 2012 рік.