На святкову шкільну лінійку восьмирічна киянка Вероніка ПОЛИВАЧ (на знімку вона з татом Віктором) із гордістю вдягла вишиванку та фартух, адже це — спільний витвір її рідних людей. Бабуся Ірина обрала найтонший батист, розкроїла і пошила сорочку та спідницю. Фартушок — з грубого домотканого полотна. А вишивкою оздоблював тато Віктор...
Уся квартира прикрашена роботами господаря, який гаптує понад 10 років. Та й у багатьох друзів і колег є його картини. Для нього вишивання — це не монотонна праця, а дуже захоплююче заняття. А все почалося, коли дружина Катерина через брак часу покинула незакінчену серветку з кульбабками. Чоловіку стало шкода праці дружини, і він попросив показати, як вона вишиває. Процес вишивки хрестиком нагадує йому розв’язання улюблених японських кросвордів судоку. Крім традиційних візерунків, через Інтернет опанував англійську, датську техніки вишивання та французький вузлик. Відтоді вечірнє гаптування повертає йому душевний спокій після робочого дня (працює у Національному цирку). Полюбляє пейзажі, картини за мотивами американського художника Томаса Кінкейда тощо. Але більшість робіт Віктор присвятив донечці. Вже замислився й про весільний рушник.
У родині дружини завжди займалися рукоділлям — шиттям, плетінням, вишивкою, але останні три роки сім’ю об’єднує лялька-мотанка. Почалося все з походу Віктора та Вероніки на виставку ляльок. Там дитина обрала собі ляльку ручної роботи. Вдома Ніка попросила дорослих зробити подружок для нової лялі, щоб їй не було сумно самій серед Барбі та Монстер Хай. Жіноча частина родини творчо підійшла до завдання. Простудійовано безліч друкованих та інтернет-видань. Відкрили для себе багато нового. «Ляльку роблять із натуральних тканин і природних матеріалів, але з вірою в добро та любов’ю. Мотанка здавна є оберегом від злих сил. Голову обов’язково потрібно вінчати косою або хустиною, намисто на ляльці-мотанці — це символ достатку та багатства, — розповідає Катерина Поливач (працює в Інституті географії НАН України). — Також у ляльку кладуть зерно та гроші. Специфікою будь-якої ляльки-мотанки є те, що замість людських рис у неї на обличчі хрест — символ Сонця».
Отак виник сімейний підряд. Дідусь Анатолій виготовляє дерев’яний каркас — основу для мотанки. Тканину, наповнену зернами пшениці та монетками, скручують — виходять голівка, тулуб. Бабуся Ірина шиє мініатюрний національний стрій. Віктор береться за вишивку елементів одягу, Катерина — відповідальна за аксесуари (кошик, намисто, крайка, кутасики). Вероніка допомагає всім по черзі. Нині на рахунку цієї творчої родини майже три десятки різноманітних авторських мотанок: молодиці, берегині, ґаздині, ляльки з дітьми, козачки (на знімку). Це — і вишукані дарунки друзям, і хатні обереги.
Фото з домашнього альбому родини Поливачів.я
