Сергій Задорожній (імена та прізвище героїв змінено з етичних міркувань) одружився одразу після служби в армії. Його не дочекалася однокурсниця по технікуму, й він, на зло невідомо кому, зопалу взяв шлюб із сусідською дівчиною. Іра тільки-но закінчила школу. Вона була одна у батьків і звикла, щоб про неї турбувалися.
Одразу після весілля свати у складчину купили молодятам новий будинок. Сергій виявився добрим господарем. Він працював на залізниці, непогано заробляв і, маючи золоті руки, міг розібрати й скласти будь-який автомобіль чи електроприлад. Замовлення на ремонт техніки надходили звідусіль. Крім цього приробітку, Сергій завів пасіку, посадив фруктовий сад, ягідники і мав від цього «хобі» також чималі прибутки.
Добре забезпечена Ірина займалася лише хатнім затишком. Сергій пропонував їй вступити на навчання у місцеве педучилище чи медколедж, та вона відмовилася. Коли народився Славко, вся її любов, увага і тепло зосередилися на синові. Хлопчик ріс хворобливим, і молода мама не залишала малюка навіть у бабусь. Про дитсадок не було й мови. У молодших класах Ірина відводила до школи і забирала Славка додому. Сергій намагався заохотити сина до спорту. Сам дуже любив футбол, завжди знаходив час, щоб поганяти з друзями м’яча на стадіоні, потягати штангу у спортзалі. Та Ірина дибки ставала, аби лиш не дозволити хлопчику поїхати з батьком на футбол чи риболовлю. Коли Ярослав підріс, то й сам не виявляв інтересу ні до батькового катера, ні до автомобілів, ні до батькових друзів-технарів.
Після закінчення школи хлопець не знав, куди вступати вчитися. Майбутню професію обрала йому мама. Переконала, що найвигідніше стати юристом. Батько не заперечував.
На третьому курсі Славко почав приїжджати додому з друзями. Гостинні батьки були раді веселим студентським компаніям. Сергій влаштовував прогулянки на квадроциклі, на катері, Ірина готувала смачні страви. Якось у гості до Задорожніх разом з уже знайомими студентами приїхала Оксана. Славко пояснив, що його нова знайома навчається на біофаку. Батьків у неї немає, з дитинства дівчину виховувала бабуся. Скромна і приязна Оксана одразу сподобалася Ірині. До того ж, дівчина не відходила від неї доти, доки разом не приготують сніданок чи вечерю, допомагала прибирати після застілля. Зі Славковим батьком в Оксани також виявилися спільні інтереси: вона залюбки допомагала йому на пасіці, у саду, цікавилася технікою. Була щаслива, коли Сергій Васильович навчив її водити машину.
Ярослав закінчував навчання. Багато з його однокурсників уже мали підзаробіток і наполегливо шукали собі місце у серйозних юридичних фірмах. А молодший Задорожній захопився зарубіжними подорожами і грою у казино. Та так, що на все це йшла левова частка зароблених батьком грошей. Ірина почала натякати синові, що час одружитися. Вона сподівалася, що шлюб угамує Славка. На її подив, син погодився.
Оксана стала бажаною невісткою. Беручка до роботи, завжди усміхнена і лагідна. Батьки купили молодятам у місті квартиру. Оксана пішла вчителювати у школу, Ярослав розпочав приватну практику. Через рік у подружжя народився Артемко, ще через рік — Назарчик. Старшим Задорожнім ледь перевалило за сорок, а вони вже стали дідусем і бабусею. Та обоє були щасливі. Особливо Сергій Васильович, який душі не чув в онуках. Із захопленням і водночас із сумом дивилася Оксана на те, як сильні, вмілі руки свекра підкидають її дітей, як він грається з ними, піклується про них. Вона зловила себе на думці, що ось про такого чоловіка мріяла — на противагу Ярославу, котрий так і не став батьком. Діти його не обходили. Коли приїжджав зі своєю сім’єю до батьків, завжди поспішав до бару, у гості до друзів... Ірина захищала сина. Мовляв, він стомлюється, йому потрібно розслабитися. Оксана мовчала, не розповідала, що Ярослав давно не працює, ночами пропадає у підпільному казино...
Згодом Оксана сама почала приїжджати з дітьми до свекрухи і свекра. Допомагала їм по господарству, пояснювала, що Славко завантажений роботою. Врешті зізналася, що Ярослав програв у казино велику суму грошей, заставив у банку квартиру і виїхав за кордон. Від отриманого стресу злягла у лікарню Ірина. Як на біду, похворіли й Артемко з Назарчиком. Усю зиму Сергій із невісткою виходжували малюків, провідували Ірину.
Тільки через рік зателефонував Ярослав. Повідомив, що він в Іспанії, потрапив до в’язниці, і йому терміново потрібні гроші. Ірина, попри протести Сергія та невістки, негайно зібралася у дорогу. Відшукала телефони подруг, котрі працювали прибиральницями в іспанських сім’ях, і вилетіла до Мадрида. Оксана залишилася з дітьми у свекра. Їй не було куди повертатися. За валютний кредит банк забрав квартиру.
...Ірині допомогли влаштуватися доглядальницею за старим сеньйором. Всі гроші, які отримувала за роботу, вона пересилала синові. Спочатку часто телефонувала додому, далі — рідше. Через кілька років написала у листі, що Славко вийшов з в’язниці, а вона... виходить заміж за сеньйора, якого доглядає. Просить у Сергія пробачення і розлучення. До України не повернеться, і Славко теж.
...Артемко і Назарчик давно вже називали 48-річного Сергія татом. Хлопчики були з ним нерозлийвода. Їх цікавило все, чим «тато» займався. Разом ганяли у футбол, їздили на риболовлю, ремонтували автомобілі. Не відставала від дітей і Оксана. Молода жінка відчувала себе за цим сильним і мужнім чоловіком, як за кам’яною стіною. Але у тому, що кохають один одного, боялися зізнатися навіть собі. Іринин лист поставив усе на свої місця. Після розлучення Сергій попросив руки в Оксани. Через рік у них народилася донечка.
Черкаська область.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
