Під час торгів юанів закупили на 2 трлн рублів, а доларів — на 1,7 трлн рублів. З чого економісти зробили висновок, що росія юанізується, переходить від диктатури долара до диктатури юаня.
Офіційний кремль на всіх рівнях демонструє, що країна робить розворот на схід — і дуже стрімко, і це ніби на благо для росії. Про альтернативну точку зору в рф нині можна дізнатися лише з Телеграм-каналів, які залишаються єдиним джерелом вільної думки.
«Тим, хто мріє про швидкий крах долара, потрібно трішки почекати, — радить російський блогер і економіст Анатолій Несміян. — Навіть Китай здійснює свої міжнародні транзакції в доларах та євро. Юань як розрахункова одиниця використовується в торгівлі з квазізакордонною територією на кшталт Гонконгу або васальними економіками на зразок Ірану та росії».
Як пише автор на своєму Телеграм-каналі, Китай охоче готовий платити юанями, але приймати їх назад не дуже хоче, лише за непростою процедурою через отримання відповідних дозволів від фінансової влади. Юань не може бути міжнародною ринковою валютою, бо контролюється владою, яка сама визначає його курс і можливості розрахунків. «Жодна розвинена країна у світі серйозної ставки на розрахунки в юанях не робить — і навряд чи робитиме в найближчій перспективі», — вважає Павло Пряніков, автор Телеграм-каналу «Тлумач».
Як свого часу казав економіст Яків Міркін, немає ринковості — немає резервної валюти, є викривлений простір штучних цін, ірраціональних угод, прихованих міждержавних кредитів та облікових квазігрошей, які не виконують звичні функції. У 2000-х роках китайський уряд для створення «напівконвертованого» юаня запросив одного із «батьків євро», економіста і нобелівського лауреата Роберта Манделлу. Його розрахунки показали, що навіть за «напівконвертованості» юаня темпи зростання Китаю впадуть у чотири-п’ять разів, а зовнішній борг збільшиться до 200% ВВП. За об’єктивну оцінку і на знак заслуг Роберт Манделл став почесним громадянином Пекіна і почесним доктором 30 китайських університетів.
Павло Пряніков нагадує, що росія переходить на юань не від хорошого життя — це не усвідомлений вибір, добре прорахований, а вимушена потреба. І в такому вимушеному партнерстві не варто йти на сильну залежність від Китаю. Навіть Іран, який перебуває під санкціями 40 років, розкладає яйця в різні корзини. На Китай припадає лише 25% торговельного обороту Ірану, на країни ЄС — 17%, Індію — 14%, ОАЕ — 11%, Туреччину — 7%. Приблизно така сама структура диверсифікації валют. Юань займає приблизно чверть.
«Утікши від заходу, ми отримали не меншу, а то й більшу залежність від Китаю. Зростанням суверенітету тут і не пахне», — підводить до невтішного висновку автор Телеграм-каналу «Тлумач» Павло Пряніков.
«Демагоги, які думають про союз Китаю та росії, тим паче про необхідність росії стати китайським васалом, мають чітко зрозуміти: жодної могутньої східної автаркії не існує. Якщо завтра Вашингтон запровадить ембарго на постачання сировини з маловідомого обивателю родовища Маунтін-пас у каліфорнійському окрузі Сан-Бернардіно, то всі попередні торговельні війни здадуться Пекіну дитячими іграми», — пише автор Телеграм-каналу «Російський футурист» Олексій Йесод.
Виявляється, існує група з 17 рідкоземельних металів, без яких неможливе нормальне функціонування та подальший розвиток техноцивілізації. Це матеріали, які використовуються в мікросхемах, батареях, вітряних турбінах і в різних галузях хайтека. Останніми роками китайська частка світового видобутку рідкоземельних металів впала з 98% до 58%, що змушує Піднебесну імпортувати руду для своїх заводів зі США, Австралії та Бірми.
Китай дуже активно інвестує в країни, де виявлено нові поклади рідкоземельних металів, укладає довгострокові угоди. Тим часом США та країни ЄС налагоджують своє виробництво в обхід китайської промисловості. Йде змагання, яке не на користь Китаю, який відстає в науково-технічній революції.
«У кого вийде краще, той зможе серйозно претендувати на світове домінування в другій чверті XXI століття», — вважає Олексій Йесод.
Автори російських Телеграм-каналів приходять до висновку, що з поворотом на схід росія стрімко втрачає маржу від продажу сировини, а з переходом від долара до юаня в міжнародних розрахунках сильно погіршує фінансову структуру країни.
