Ця дата запроваджена рішенням Генеральної Асамблеї ООН (резолюція A/RES/49/214 від 23 грудня 1994 року). Метою цього дня є привернення уваги до багатої культурної спадщини, прав та проблем корінних народів, а також зміцнення міжнародної співпраці у справі їх захисту.

Поштовхом до започаткування стало проведення в 1982 році Першої зустрічі Робочої групи з питань корінних народів, що діяла в рамках Економічної і соціальної ради ООН. Через понад десятиліття, у 1994 році, Генасамблея ухвалила відзначати 9 серпня як Міжнародний день корінних народів, адже саме тоді розпочала роботу зазначена група. Відтоді ця дата — нагода говорити про збереження мов, культур, традицій, земель та природних ресурсів корінних спільнот.

За оцінками ООН, нині у світі проживає майже 476 мільйонів представників корінних народів, що становить менше шести відсотків населення планети. Вони мешкають у понад 90 країнах, належать до більш ніж п’яти тисяч різних культур і говорять тисячами мов, половина з яких перебуває під загрозою зникнення.

Хоча єдиного юридичного визначення «корінного народу» немає, зазвичай йдеться про етнічні спільноти, які історично сформувалися на певних територіях, зберегли власні традиції, мови та звичаєве право, а також самовизначаються як такі.

Корінні народи часто опиняються у вразливому становищі. Серед головних проблем: втрата традиційних земель через промислову діяльність, урбанізацію та зміну клімату; обмежений доступ до освіти, медицини та політичного представництва; дискримінація та асиміляційний тиск; зникнення мов та культур через глобалізаційні процеси.

ООН наголошує: корінні спільноти володіють унікальними знаннями щодо сталого використання природних ресурсів, збереження біорізноманіття та адаптації до змін клімату, а їхнє виключення з процесів прийняття рішень завдає шкоди не лише їм, а й усьому людству.

Важливою віхою стала ухвала Генасамблеєю у 2007 році Декларації ООН про права корінних народів. Документ закріплює право на самовизначення, збереження культурної ідентичності, вільну та інформовану згоду на використання їхніх ресурсів, а також на власні інститути самоврядування.

Окрім того, існує Конвенція № 169 Міжнародної організації праці (МОП) «Про корінні народи та народи, що ведуть племінний спосіб життя в незалежних країнах» (1989), яка є єдиним міжнародним юридично обов’язковим документом з цього питання.

Відповідно до Закону України «Про корінні народи України» № 1616-IX (2021) та Декларації ООН про права корінних народів, корінний народ має такі ознаки: історичне формування на території сучасної держави; самобутні мова, культура, традиції; відсутність власного державного утворення за межами цієї країни; самоідентифікація як окремий народ.

Українці як етнос мають власну державу — Україну, отже, вони є титульною нацією, а не корінним народом.

Гуцули, бойки, лемки, поліщуки — це етнографічні групи українського народу. Вони мають свою культурну специфіку, але належать до ширшого етносу українців, який уже має державність.

Натомість кримські татари, караїми та кримчаки не мають іншої держави, крім України, і весь їхній історичний та культурний розвиток відбувався саме на українських теренах (у Криму). Саме тому вони визнані корінними народами України. Це спільноти, що сформувалися на території Криму, мають власні мову, культуру, традиції і не мають іншої держави, окрім України.

Після окупації Криму росією у 2014 році питання прав корінних народів набуло особливої гостроти. Кримські татари та інші корінні спільноти півострова зазнають утисків, обмежень у використанні мови, переслідувань активістів і лідерів, що викликає стурбованість міжнародної спільноти.

Відзначення цього дня — не лише вшанування унікальної спадщини корінних народів, а й нагадування про потребу в реальних діях: забезпечення участі корінних спільнот у прийнятті рішень; підтримка їхніх мов і культур через освіту та ЗМІ; захист прав на землю та ресурси; визнання і подолання історичних несправедливостей.

У Декларації ООН підкреслює: майбутнє планети неможливе без участі корінних народів, адже їхні традиційні знання і цінності є ключем до гармонійного співіснування людини і природи.

Пресслужба Апарату Верховної Ради України.