Цей день був проголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 2008 році згідно з резолюцією A/RES/63/139, на вшанування пам’яті 22 співробітників ООН, які загинули 19 серпня 2003 року під час теракту в Багдаді. Тоді вибух зруйнував штаб-квартиру ООН в Іраку, а серед загиблих був відомий бразильський дипломат Сержіу Вієйра ді Меллу.
Всесвітній день гуманітарної допомоги має кілька важливих завдань: ушанування мужності й самовідданості працівників гуманітарних місій; підвищення обізнаності суспільства про потреби людей, що опинилися у надзвичайних ситуаціях; заклик до солідарності з тими, хто страждає від війн, стихійних лих, голоду чи епідемій.
Після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну 24 лютого 2022 року Всесвітній день гуманітарної допомоги для нашої країни набув особливого значення. Агресія рф призвела до найбільшої гуманітарної кризи в Європі з часів Другої світової війни. За даними ООН, мільйони українців були змушені залишити свої домівки. Станом на середину 2025 року понад шість мільйонів біженців перебувають за кордоном, ще близько п’яти мільйонів є внутрішньо переміщеними особами.
Після 2022 року Україна стала одним із головних на-прямів роботи міжнародних гуманітарних організацій: ООН координує Програму гуманітарної допомоги, зокрема через Всесвітню продовольчу програму (WFP), ЮНІСЕФ, Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (UNHCR) та ВООЗ. Міжнародний комітет Червоного Хреста і національні товариства Червоного Хреста доставляють продуктові набори, надають психологічну підтримку, допомагають із пошуком зниклих безвісти. Волонтерські ініціативи в Україні стали невід’ємною частиною гуманітарної мережі. Європейський Союз, США, Канада, Японія та інші партнери надають фінансування, техніку, мобільні госпіталі, обладнання для відновлення критичної інфраструктури.
Надання гуманітарної допомоги в Україні пов’язане з особливими труднощами: постійні обстріли цивільної інфраструктури, які перешкоджають доставці вантажів і ставлять під загрозу життя гуманітарних працівників; мінна небезпека на великих територіях, зокрема на звільнених землях. Попри це гуманітарні місії продовжують роботу, часто ризикуючи життям, щоб доставити людям найнеобхідніше.
Важливою рисою гуманітарної відповіді на війну в Україні стало масове волонтерство. Українські волонтери нерідко працюють пліч-о-пліч з міжнародними місіями, передаючи знання про місцеві умови та допомагаючи в комунікації з постраждалими громадами.
19 серпня — це також день пам’яті про тих, хто загинув під час виконання гуманітарної місії. Це співробітники міжнародних організацій, українські волонтери, медики, журналісти, які виконували завдання у прифронтових та окупованих районах.
Вшанування цього дня — не лише формальність. Це нагадування світові про необхідність захисту цивільного населення та гуманітарних місій, а також про відповідальність за злочини, вчинені проти них.
ООН наголошує, що гуманітарна допомога — це не лише реакція на кризу, а й інвестиція в майбутнє. Кожна пожертва, кожна година волонтерської роботи, кожне слово підтримки має значення. Для України Всесвітній день гуманітарної допомоги сьогодні — це одночасно день вдячності тим, хто допомагає, і день нагадування, що війна ще триває, а отже, потреба в підтримці лишається надзвичайно гострою. Це день, коли світ має об’єднатися у прагненні зменшити страждання людей, незалежно від того, де вони перебувають. Для українців цей день — ще й символ незламної солідарності, що виходить за межі кордонів, мов і культур.
Пресслужба Апарату Верховної Ради України.
