(Велика рідня)
Віслюк з однієї поклажею -- наполовину віслюк, із двома -- просто віслюк, із трьома -- тричі віслюк.
Жив-був один Дід, в якого була-росла одна ріпка. Але велика. Велика-превелика. Добре Дідові, що є в нього ріпка, але погано, що нікому її потушкувати або відварити та потовкти, а перед тим почистити, порізати та в піч поставити. Тому що багато справ усіляких у Діда: дров заготувати, сіна так віників, віз полагодити, пічку перекласти, дах перекрити, паркан переставити... І немає кінця справам. Дідовим!
І тому доводиться йому їсти сиру ріпу. А сирою ріпою ситий, та без шкоди здоров'ю, може бути тільки Заєць. Який, якщо й буде голодний і буде боліти живіт у нього, то хіба що від вареної ріпи. А Дід -- людина все-таки. Тим паче стара.
І вирішив Дід обзавестися Бабкою. Яка без діда.
Хоча тут теж дивитися треба, а не підбирати квапитися! Тому що без діда вона може бути з трьох причин: перша -- незаміжня, завжди така була, тому що нікому не знадобилася; друга -- вдовиця, у труну діда свого загнала (і якщо зуміла одного, то й другого спровадить!); третя -- розвідна: дід вигнав, оскільки побоювався бути в труну вбитим. І тому, маючи такі три можливості, опинився Дід перед трьома виборами.
І зробив, звісно ж, найгірший -- взяв у дружину ту, якої дід сам позбувся. Тому що, міркував наш Дід, якщо взяти незаміжню, нікому не потрібну, хіба знаєш -- раптом вона з тих, що чоловіка в труну вжене?! Якщо ж узяти ту, якої дід позбувся, можна зробити як він, перш ніж самому в труні опинитися!
Але вся трагедія, вся драма життя дідів у тім, що, на відміну від недідів, які в дружини беруть дівиць, діди беруть бабів, а баби чомусь завжди не одні. І тому виявилася в цієї
Внучка, у Внучки -- подружка Жучка, у Жучки -- приятелька Кішка, а в Кішки -- сусідка Мишка. І всі прийшли разом із Бабкою, яку Дід привів до своєї хати!
Почистила Бабка ріпку, порізала на шматочки, поклала в тушилку, поставила в пічку, і стушкувала. Потім потовкла й насипала кожному в його миску: собі повну, Внучці ополоник, Жучці велику ложку, Кішці десертну, Мишці чайну, а Дідові вимазала з горщика пальцем і обтерла об край миски.
Усі сіли за стіл, узялися за ложки й заходилися їсти.
Подивився Дід у свою миску, подивився в миску Баби, Внучки, Жучки, Кішки, Мишки... І нічого не сказав. А тільки подумав: "Ну от -- тепер перепадатиме мені лише те, що не потрапить у Мишкину миску...
