Осінь — чудова пора для весілля. Але до цієї важливої події дівчина повинна приготуватися заздалегідь — надбати рушників: потрібно ж і дружбу (боярина) перев’язати, і пару на вінчальні ікони вишити, і окремо виготовити рушнички під ноги у церкву та для поєднання рук.
Ще наші бабусі казали, що починати вишивати весільні рушники треба зранку в четвер — день, який ділить тиждень на рівні частини. У понеділок спеціально для виготовлення весільного рушника слід купити голку та нові ножиці. Потрібно придбати та відміряти однакові відрізки полотна, щоб не виникла потреба дошивати частину, бо життя буде розділене, та із запасом купити ниток.
Вишивати весільні рушники бажано самій нареченій. Це може робити і мати, якщо вона щаслива у шлюбі. Перш ніж розпочати роботу над весільними рушниками, дівчина постилася, молилася, обов’язково мила руки.
У жодному разі не можна сваритися, злитися, вишивати з поганими думками, сумом у душі, щоб не страждати у подружньому житті. Бажано нікому не казати, що вишиваєте саме весільний рушник, щоб не зурочили.
Перед вишиванням варто продумати орнамент. Традиційно червоними і чорними нитками вишивали «світове дерево» (дерево роду чи вазон), яке відображало минуле, сучасне і майбутнє покоління родини. Крім того, вишивали калину — символ роду; лілію — символ дівочих чарів, чистоти та цноти; птахів — знак кохання та парування. Зокрема, шлюбну пару символізують соколи, голуби, півні. Якщо вишиватимете птахів, то обов’язково парну кількість. Намагайтеся повернути їх одне до одного голівками, щоб жили у парі та злагоді.
Вишивальниці забороняється робити вузлики. Помилки також не слід випорювати, щоб не внести безлад у майбутню долю. Життя ж не рівномірне, тому нічого страшного немає, якщо квіточка відхилиться убік чи хвилька вийде нерівною.
За традицією, під час сватання дівчина дає рушника сватам як знак згоди на шлюб, у разі відмови — гарбуза. На весіллі бояри (дружба) перев’язуються рушниками. Важливе значення має рушник, на який стають у церкві. Подекуди під нього кладуть гроші, щоб молоді були багаті. Побутує думка, що той з подружжя, хто першим на нього стане, керуватиме у сім’ї.
Весільний рушник — це оберіг новоствореної родини, і його ні в якому разі не слід давати стороннім, навіть щоб перешили орнамент.
Світлана ЧИБИРАК, етнолог.
