У селищі Міжгір’я надибали екзотику: на подвір’ї Миколи Янчика величаво походжає... дикий цап Борька.
З прирученим лісовим красенем сталася така історія. Шість років тому товариш знайшов у дрімучих хащах немічне маля дикої козулі, яке, скоріш за все, заганяли ловчі собаки. Та воно зуміло-таки вскочити в якусь вирву чи вибратися на стрімкий узгірок, де пси його дістати не змогли. Закривавленим було все тіло цапка. Чоловік надав звіряті притулок на домашньому обійсті. Навідавшись до нього, Янчик запропонував знайомому бартер: обміняти бідолашного цапка на підтоптаний мотоцикл «Восход». Порозумілися, і Янчик забрав звірятко до себе в селище, щодня старанно піклувався про його одужання.
Цапок вже не бажав лісової волі, адже почувався ситим і захищеним та міцно здружився з господарем. А щоб сам цапок не нудьгував у дворі на селищній вулиці, Микола Янчик спробував познайомити з його «родичкою» — дикою кізкою. А раптом буде приплід... Дізнався, що в сусідньому селі Лозянському заблукале і теж замучене козенятко підібрав місцевий мисливець. За придбання «пари» не поскупився 50 доларами. Але, підлікувавши і поставивши на ноги друге звірятко, несподівано з’ясувалося, що то не сарна, а теж... цапок. Добродушному природолюбу нічого не залишилося, як відвезти його до лісових масивів і відпустити на волю.
Утім, від побратимства з цапком є й зиск. Щорічно тварина скидає ріжки — чимраз масивніші і з більш гіллястими розгалуженнями, які мають ого-го яку вартість серед поціновувачів прекрасного. А господар уже вп’яте поспіль підзбирує їх біля самого порога власного будинку.
Багато хобі має непосидючий міжгірець Микола Янчик. А от мисливя з нього таки не вийшло. Пригадує парадоксальний випадок: під час полювання сидів у засідці. І раптом прямо перед ним вистрибнув красень-олень. Натиснув на курок, а тут — підступна осічка. Ледь утихомирив нервове перенапруження, як знову на ловця набігає горда сарна. Вкотре клацнула рушниця, та ба — знов вхолосту. З такого уроку мисливець зробив для себе раз і назавжди висновок: йому судилося не стріляти, а захищати фауну. З тих пір і змінив зброю на... фотоапарат. Нині готує до друку фотомистецький альбом зі світлинами диво-краєвидів Верховини.
Василь НИТКА, Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ.
Закарпатська область.
На знімках: М. Янчик на «ти» з лісовим другом; колекція рогів, що стануть настінними сувенірами.
Фото із сімейного архіву Миколи Янчика.
