Мало хто використовує в кулінарії їстівний каштан, а тим паче вирощує. Проте каштан справжній, або їстівний — винятково цінна медоносна і горіхоплідна культура. Він дуже корисний. А виростити його зовсім нескладно.
Основне багатство каштана — його плоди. Їх їдять сирими, печеними, вареними і смаженими. Із сушених виготовляють борошно, яке за якістю майже не гірше за пшеничне.
Ядро горіха містить крохмаль, цукор, білки, жири, зольні елементи, клітковину, а також велику кількість калію, натрію, магнію, амінокислот. У недозрілих плодах багато вітамінів С і В, є яблучна і лимонна кислоти.
Їстівний каштан — медонос, дає меду майже стільки, скільки й липа. Цей мед темного кольору, рідкий, трохи гірчить, але має високі лікувальні властивості.
Деревина каштана дуже цінна, вона легка і еластична, майже не розтріскується, добре колеться і полірується, стійка до гниття. Завдяки цьому успішно використовується в кораблебудуванні та гідротехнічних спорудах.
Молоді пагони і гілки каштану йдуть на виготовлення дорогих плетених виробів — крісел, корзин. Він швидко відновлює крону після стрижки, тому придатний для створення гарних довговічних живоплотів.
Розмножують каштан прищепленням, саджанцями від порослі та висівом плодів. Особисто я уже багато років вирощую каштан їстівний із насіння. Рослини, одержані шляхом пересівання і постійного відбору, дають початок новим більш зимостійким формам.
Плоди заготовляю восени з найкращих дерев. Відбираю найкрупніші та одразу ж змішую з вологим (не мокрим) піском або пропареною тирсою. Зберігаю їх у холодному підвалі (не вище +90С) до весни, тобто до моменту висіву. Коли насіння небагато, його можна помістити у звичайний домашній холодильник. Якщо дати трохи підсохнути каштанам, схожість насіння значно знижується.
Зимою постійно стежу за вологістю тирси: якщо вона зверху починає підсихати — зволожую кількома жменями снігу, якщо снігу нема — збризкую дощовою водою.
Весною, на початку травня, насіння дістаю із підвалу і оглядаю. За цей час майже всі каштани проростають і дають корінці 10—30 мм, а іноді і 50 мм. Обережно, щоб не обламати корінці, висаджую їх в підготовлені ямки на глибину 7—9 см. Поверхню мульчую перегноєм. Догляд зводиться до своєчасних прополювань і рихлень. Сіянці нічим не підживлюю.
У більш північних районах країни висаджувати каштани потрібно пізніше, пам’ятаючи акліматизаційну пораду Мічуріна: скорочувати першу вегетацію сіянців південних культур пізньою сівбою, плануючи появу сходів в середині червня. На постійне місце одно-дворічні каштани висаджую за схемою 10х10 м (можна і рідше).
Найкраще росте у добре зволожених долинах з різними типами ґрунтів. Але можна висаджувати і на схилах.
Так от, каштан — декоративне, цінне і корисне дерево, одне з небагатьох, плоди якого широко використовуються в кулінарії — від хліба, гарнірів, супів до десертів, тортів і лікерів. І це все при тому, що його треба тільки один раз посадити, а потім — збирай, готуй і смакуй...
Виноградів
Закарпатської області.
Фото автора.
