Про незвичайну знахідку поблизу Соледара на Донеччині повідомили влітку дніпропетровські дайвери. Нібито в одному з озер вода виявилася настільки насиченою сіллю, що тіло виштовхувало із води. За словами екстремалів, невеличке озерце діаметром сто метрів розділене навпіл піщаною косою. При цьому члени групи запевняли, що вода у водоймі має різну температуру: що глибше — то гарячіше.

«На глибині 4,5 метра ми наштовхнулися на більш щільний шар води, ще більш солоний, — пригадував один із учасників експедиції Микола Несправа. — Таке я зустрічав, лише поринувши до печер, де із прісної води можна потрапити до солоної. Цей перехід видно візуально. Вигляд він має як рідке скло. Нижній шар води виявився настільки щільним, що ми на це «рідке скло» просто лягли. Нам не вистачило ваги обладнання, щоб просунутися далі. Крім того, прилади зафіксували, що вода стала гарячішою на десять градусів».

У самому Артемівську, до складу якого входить територія солоних озер, до «знахідки» поставилися скептично. У виробничому об’єднанні «Артемсіль» розповіли, що озера — не що інше, як провалля на місці колишніх виробок, заповнені водою. Після того, як комбайн виймає шар солі завтовшки 4—5 метрів, грунт може провалитися до утворених порожнин. Коли і де це станеться, передбачити важко, адже видобуток кам’яної солі ведеться на глибині 280—300 метрів. Тому солоність озера та його насиченість пояснюються природними чинниками.

А от інформація про існуючі підводні печери та глибокі провалля — близька до істини. Техногенний вплив на цю територію призвів до геологічних зрушень.

Місцеві рятувальники щороку оновлюють таблички та попереджають населення про небезпеку купання у таких водоймах, які вважаються технічними, — не мають навіть назви. Фахівці застерігають, що загроза обвалення в цих місцях справді існує. Проте це, схоже, мало лякає місцевих мешканців, які, незважаючи на огорожу, відпочивають на березі та випасають корів поруч. Так само із задоволенням лізуть у воду туристи. «Ті дайвери нікого із спеціалістів не залучали, просто поплавали по озеру та занурювалися максимум на вісім — десять метрів, — зауважив один із рятувальників. — Не знаю, на підставі чого з’явилися чутки про нібито великий перепад температур. Зазвичай буває не більше одного-двох градусів. Чути про якусь хімічну реакцію на глибині — смішно, адже там — сіль і грунт, не більше».

Місцеві мешканці вірять у позитивний вплив грязей з солоних озер, щедро намазуючись ними під час відпочинку. А ще кажуть: на дні — не лише цілющі грязі, а й деякі таємниці — чи то затоплена шахта, чи то жертви останньої війни. Хтось говорить про знищений храм, хтось — про заховані скарби. Проте все це — лише версії. Свого часу на цій території 250 мільйонів років тому плескалося Пермське море. А на місці його мілководної затоки утворилися поклади кам’яної солі. Однак видобувати цей мінерал з-під землі навчилися відносно нещодавно — 130 років тому. До того часу продукт отримували, випарюючи із ропи Торських та Бахмутських озер (теперішні Слов’янськ та Артемівськ). Саме сюди пролягав свого часу шлях чумаків, які вимінювали різний господарський скарб на цінні кристали.

Сьогодні випаровування солі вважається нерентабельним. А видобута на глибині кількасот метрів сіль має давнє «походження» і «пам’ятає» доісторичні часи. В об’єднанні «Артемсіль» кажуть, що якби скласти всю сіль, видобуту за часи існування підприємства, то отримали би купу заввишки в чотири піраміди Хеопса та в сорок разів більшу за обсягом.

 

Донецька область.

Фото Анастасії СИРОТКІНОЇ.

Створений людськими руками гномик (на панно) охороняє соляні поклади, які пам’ятають динозаврів.