Під час відкриття заходу з вітальним словом виступила заступниця Міністра культури України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Анастасія Бондар. Вона наголосила, що 27 січня – це дата, яка формує особливу оптику для розмови про пам’ять, відповідальність і документування злочинів проти людяності.

Вона підкреслила, що резолюція Генеральної Асамблеї ООН 2005 року визначає Голокост як пересторогу проти ненависті, фанатизму та расизму, однак сучасний досвід України свідчить: геноцидальна логіка може повертатися в нових формах – через дегуманізацію, знищення ідентичності та стирання слідів присутності.

У цьому контексті, за словами заступниці Міністра, документальна спадщина перестає бути лише історією і стає простором пам’яті, відповідальності та доказів. Вона наголосила на важливості проєктів, що об’єднують архіви, бібліотеки та музеї в єдину інфраструктуру пам’яті, відкриту не лише для дослідників, а й для широкого кола суспільства.

Окрему увагу було приділено ролі цифровізації як інструменту збереження, доступу та освіти, особливо в умовах війни, а також значенню міжнародних партнерств. Анастасія Бондар подякувала ЮНЕСКО та Європейському Союзу за підтримку проєкту та наголосила, що пам’ять працює лише тоді, коли з нею працюють спільно.

«27 січня ми об’єднуємося, щоб осмислити пам’ять як спільну відповідальність. Пам’ять про Голокост – це не лише про минуле. Це також про утвердження спільних цінностей, прав людини та відповідальності, а також про недопущення подібних злочинів у майбутньому», – зазначила керівниця Представництва ЮНЕСКО в Україні К’яра Децці Бардескі.

У межах конференції відбулися панельні дискусії, присвячені цифровізації документальної спадщини, а також оглядова екскурсія виставкою «Голоси, що вижили: єврейська пам’ять і стійкість в Україні». Виставкова експозиція досліджує єврейське життя в Україні до Другої світової війни, трагедію Голокосту та багатошарову пам’ять про Бабин Яр як місце масових убивств євреїв, ромів, українців та інших етнічних груп – і тривалого замовчування. Представлені експонати охоплюють єврейське життя в Україні упродовж першої половини ХХ століття та підкреслюють універсальну цінність архівів як носіїв колективної пам’яті та історичної правди. Виставка є частиною ширшої ініціативи ЮНЕСКО щодо захисту та оцифрування єврейської документальної спадщини, яка реалізується за фінансової підтримки Європейського Союзу.

За матеріалами Міністерства культури України.