Важко уявити, що поблизу московського Кремля або Софії Київської комусь здумалося би збудувати ринок, а їх завсідникам — висипати під мури святинь гнилі помідори й зіпсовані яблука, влаштовувати біля веж вбиральні з відкритими вигрібними ямами, організовувати платні стоянки автомобілів. Звичайно, у стольних містах такого неподобства не може бути. У Луцьку ж пам’ятка фортифікаційного мистецтва державного значення — замок Любарта — потерпає від сусідства з Центральним ринком. Зауважу: нарузі піддається замок, який в XІV-XV століттях був резиденцією князів Любарта, Вітовта Свидригайла, а сам тогочасний Лучеськ називався Великим і мав статус другої столиці Великого Князівства Литовського. 1429 року за мурами замку проходив з’їзд європейських монархів. Зображення його В’їзної вежі ви знайдете на 200-гривневій купюрі. Він є своєрідним символом не лише міста над Стиром, але й всього Волинського краю. Тож наруга над замком Любарта є нічим іншим, як знущанням над нашим минулим, над пам’яттю тих, хто зводив і боронив цю твердиню.

 

Старе місто вже ніколи не стане островом

Понад вісімсот років старий Луцьк був з усіх сторін оточений водою. Це про нього колись говорили: «У тому Луцьку все не по-людськи. Довкола вода, а у середині — біда». Важко уявити, але там, де зараз Центральний ринок, ще років вісімдесят тому у повінь плавали човнами. Вулиця ж Глушець, на якій розташоване головне торговище міста, майже точно копіює колишнє русло однойменної засипаної в 1930-х роках протоки ріки Стир. Власне, саме Глушець робив територію Луцька острівною: оскільки з трьох інших сторін — сходу, півдня та заходу — його омиває русло Стиру. Стверджують, що саме від цього вигину ріки місто й стало називатися спочатку Лучеськом, а тепер — Луцьком.

Там, де тепер починається вулиця Данила Галицького, у міжвоєнний період було спорудженого Базиліанський міст через Глушець. Його прикрашали скульптури відомих діячів науки і культури Польщі. Скульптури безслідно зникли, ось бетонні конструкції мосту зберігся й досі. Наприкінці 1990-х років їх фрагменти, які мали б засвідчити острівне минуле Луцька, відкопали з-під асфальту і відкрили для огляду..

Розповідають, що в довоєнний час з Базиліанського мосту відкривався найкращий вид на замок. Туристи і закохані звідси милувалися віддзеркаленими у воді його вежами та мурами. Тепер, стоячи на цьому ж місці, побачиш хіба що незграбну браму Центрального ринку, його численні брудно-сірі павільйончики, кіоски, металеві контейнери-магазини, розкладачки з уціненим товаром та секонд-хендом. Що не кажіть: крас-с-а, бла-го-лє-піє.

Першого серйозного удару по замковим краєвидам було завдано ще 1957 року, коли під фортечним мурами побудували потужну електропідстанцію. Ще через кілька років поруч з індустріальною потворою спорудили ще й архітектурну — Колгоспний ринок з м’ясним та овочевим павільйонами. Спочатку він був невеликим, але за роки незалежності розрісся на всю замкову округу, підступивши впритул до фортечних мурів.

У кіптяві автомобільного чаду

Від ринку потерпає не лише замок, а й все старе місто. Сотні автомашин, якими люди приїжджають на базар, зранку окуповують всі прилеглі вулиці. Дійшло до абсурду: на старовинній Замковій площі організували платну стоянку. Тож туристам тепер важко сфотографувати В’їзну вежу, не захопивши у кадр шеренги авто. Замкова ж вулиця, яка притулилася до фортеці зі сходу і півночі, стала фактично ринковим кварталом. Зіпсовані продукти, аби не обтяжувати себе клопотами, продавці часто викидають на фортечні вали, під будинки і в двори історичної частини міста.

— Коли ми відновили частину мурів колишнього Окольного замку, який прилягав до так званого Верхнього (Любарта) і був першою лінією міської оборони, то багато людей сприйняли це як нашу хитрість: мовляв, хочете відгородитися від ринку, сховати його брудне нутро від туристів, — невесело посміхається Тарас Рабан. — Звичайно, ми не ставили цього собі за мету. Хоч дещо і виграли. Але як замаскувати від очей жахливу панораму «азійського» базару, яка відкривається з 30-метрової висоти оглядового майданчика В’їзної вежі? Треба враховувати, що подібних ринків, як луцький Центральний, в Україні сотні. А ось таких замків, як наш, немає. Не випадково його зображено на 200-гривневій купюрі. Тож у суперництві цих двох об’єктів лідерська позиція мала б належати замку. Однак він увесь час перебуває у стані облоги торговцями. Здається, дозволь, і вони увірвуться зі своїми контейнерами на замкове дворище: мовляв,зручно і мури надійні. Ще й супермаркет якийсь спорудили б там.

Для купців, туристів і просто хороших людей

Кожне намагання місцевої влади хоч якось обмежити розгул торгівельної стихії в районі старого Луцька зустрічає шалений опір власників металевих магазинів-контейнерів, «черепашок»... Вони пікетують міську раду, погрожують перекрити рух на вулицях Луцька. І перемагають. Хоч як прикро, на стороні протестувальників й місцеві ЗМІ. Мовляв, ринок скорочувати, а тим більше закривати не можна, це ж сотні робочих місць.

— А ми й не плануємо повністю згортати в цьому районі торгівлю, — висловлює свою позицію директор заповідника. — Тим більше, що ринки були в кожному середньовічному місті. Просто хочемо надати торговищу цивілізованого вигляду. Є ж у Києва на Хрещатику Бессарабський ринок. Кому він заважає? Навпаки, люди заходять туди не лише за якоюсь покупкою, але й помилуватися багатством дарів української землі. Свого часу теж були спроби використати прилеглу до Бессарабки територію для вуличної торгівлі. Але до честі киян, вони цього не допустили. Щось подібне до Бессарабки хочемо зробити і в Луцьку. Але наш варіант, на мою думку, цікавіший.

На підтвердження сказаного Тарас Рабан пропонує ознайомитися з проектом реконструкції ринкової території. Він, до речі, вже розглядався на містобудівній раді, спілці архітекторів, керівництвом Луцька і отримав схвальні відгуки. Ідею такої реконструкції підтримує й облспоживспілка, яка в основному володіє цією ділянкою землі, дирекція заповідника.

— Це буде своєрідний торговий мікрорайон, поділений на квартали і забудований оригінальними одно- та двоповерховими будинками, які дозволять відтворити образ середньовічного Луцька, — коментує один із запропонованих проектів директор заповідника, до речі, за фахом архітектор. — Прогулюючись його вузькими вуличками, ви зможете не лише придбати в крамницях необхідні речі та продукти, а й відпочити. Тут можуть бути кравецькі ательє, майстерні ремісників, художників, виставкові зали. Тобто із зовсім торгівельного він перетвориться на торговельно-розважальний квартал, привабливий як для покупців, так і туристів. А широка об’їзна дорога довкола нього не лише відкриє панораму замка з вулиці Ковельської і колишнього Базиліанського мосту, а й частково вирішить проблему паркування транспорту. А дворики в середині кварталів можна буде накрити скляними дахами і використовувати як пасажі, кафе, ресторани, клуби... Тобто замість цих контейнерів, «черепашок», незрозуміло яких павільйонів, ми відтворимо історичний квартал.

— Тарасе Веніаміновичу, але ж продавці ринку говорять, що буде втрачено багато робочих місць...

— Для продавців? Так, їх стане менше! Разом з цим з’являться нові робочі місця для двірників, сантехніків, будівельників, дизайнерів, народних майстрів. Безперечно, переорієнтація торгівлі відбудеться. Для таких видів товаров, як запасні частини до автомобілів, секонд-хенду можна знайти не набагато гірші місця, але в іншому районі міста. Тут має бути системна торгівля, яка б враховувала, що це історична частина міста, що поруч замок. Базар, як такий, теж частково залишиться. Дещо осторонь, ближче до парку, до природи будуть споруджені дерев’яні, стилізовані під старовину, альтанки для продажу традиційних для Волині продуктів: грибів, ягід, овочів, фруктів та іншої смакоти. Ввечері ж, коли продавці, розпродавши їх, роз’їдуться по селах, ця зона стане відпочинковою.

— Зважаючи на розташування торгового містечка, як-не-як центр Луцька, проект для інвесторів дуже привабливий...

— Ми готові розглянути будь-яку пропозицію. За справу може взятися як один інвестор, так і кілька. Нам підходить будь-який варіант, лише б забрати звідсіля базар, електропідстанцію (своєрідну бомбу сповільненої дії) і збудувати нормальний торговельний квартал. Таке неподобство, яке твориться під стінами древнього замку, дальше продовжуватися не може.

 

Волинська область.

Фото автора.