Цар Мумбалайзії Мумба Другий застиг у глибокій задумі біля вікна першої хатини держави, сумно вдивляючись у темно-сірі кучми свинцевих, набряклих вологою хмар. Монарша душа його була оповита смутком: ще б пак, напередодні, коли ще нестерпно палило сонце, під час новорічно-святкового військового шоу дурисвіти-воїни хизувалися вправністю у стрільбі чомусь бойовими отруйними стрілами. Врешті одна стріла поцілила в улюблену королівську корову, і бідолашна сконала тутечки ж на новорічному майдані, пошивши Мумбу в дурні в очах його почесних гостей з усіх сусідніх островів. І от тепер ця незбагненна повінь і зливи, що ллють та ллють нестримні потоки води майже весь тиждень!
Спочатку у відкрите море понесло намети голодранців, що юрмилися по берегах річки Мумбазії, згодом почало змивати й хатини торговців з найзаможнішого в місті середнього ярусу, а теперечки вода піднялася вже й до наметів царської гвардії і до самої першої хатини (такого в Мумбалайзії не пам’ятає ніхто!).
За спиною Мумби застигли оповиті жахом царського почту в очікуванні рятівних, незбагненних своїм мудрим наповненням слів, сила яких мусила захистити не тільки їхні дорогоцінні життя, а й дати раду тисячам нещасних беззахисних вірнопіданних, котрим у цій страшній скруті годі було очікувати допомоги від будь-якої сили, окрім влади, волі й розуму свого обожнюваного царя.
Нарешті усвідомлений тягарем монаршої відповідальності Мумба, ніби скинувши із себе якесь чаклунське заціпеніння, твердо й рішуче вимовив:
— Сим волію довести до всіх моїх вірнопідданих новорічний указ «Про додаткові заходи з реалізації громадянами Мумбалайзії їхнього священного права звернень до моїх чуйних та добропорядних васалів».
І король продовжував рівним, упевненим голосом говорити про все, що наболіло у такій найважливішій та найактуальнішій справі, як діалог з власним народом, котрий мусять невпинно вести його численні скромні, працьовиті і справедливі чиновники.
— А хто з моїх васалів нехтуватиме звернення моїх вірнопідданих, — закінчував Мумба, — стане предметом моєї нищівної царської критики. Справді, от побачите!..
Цілий гурт гінців прутко зірвався з місця, і вправні молодики, виблискуючи своїми вологими шоколадними спинами, подерлися єдиною стежкою до зеленого плато, де мешкала більшість мумбалазійців, щоб вчасно сповістити людям радісну звістку про новітній рятівний указ. А цар Мумба знову впав у глибоку задуму, і в світлій голові його народився новий доленосний документ: «Про чуйне ставлення мумбалазійських мисливців до птаства». Але указ цей оголосить завтра, якщо, звичайно, вода, чи, бува, вогонь, не перешкодять цій важкій, але вкрай потрібній державній справі.
