Ще недавно на великому вікні-вітрині аптеки яскравими літерами було написано «Ветеранська». Підійшовши до скляного поверху, який вона займала в житловій багатоповерхівці, я подумала, що помилилася, — напис зник.
Потрапивши до величезної зали з традиційною для наших аптек стерильністю, зрозуміла, що не тільки я шукаю тут учорашню вивіску.
— Дайте мені книгу скарг! — наполегливо вимагав літній чоловік у потертій шапці.
— Та до чого тут наша книга скарг до аптечного управління? Їм і скаржтеся, — намагається пом’якшити ситуацію продавщиця.
— Де те ваше управління? Я ще й туди маю йти? Ось напишу у вашу книгу, вони прочитають, — надіваючи окуляри і гортаючи принесений журнал скарг, бурмоче покупець.
Ще недавно в цій великій аптеці справді був ветеранський відділ, де вітчизняні ліки продавалися зі знижками. Дідусь прийшов сюди з анотацією серцевого препарату, який випускає фармацевтична фірма «Дарниця». У ветеранському відділі тоді він його купив за п’ять гривень. Тепер йому пропонують ті самі ліки тільки харківського виробника, але вдвічі дорожче. Без знижок.
Як з’ясувалося, аптека ця приватна, і тримати їй пільгову секцію стало невигідно. Ось і закрили. Місце пільгових препаратів для ветеранів зайняли «супутні» товари — дитячі памперси, імпортні молочні каші, соки, косметика за ринковими цінами.
Утім, і про сусідню поки що діючу ветеранську аптеку добрих відгуків я не почула — мовляв, і асортимент там бідний, і ставлення не таке, як хотілось би літнім людям. Ця аптека, як удалося з’ясувати у завідувача, прямо з вітчизняними виробниками не працює. Бо прямі поставки — це великі суми, невигідно. Закуповує невеликі партії препаратів у посередників. Розташована аптека в бізнес-районі столиці. Тому в асортименті переважають препарати широкого вжитку і сезонні ліки.
