15 жовтня 1959 року в Мюнхені, на сходах будинку по вулиці Крайтмара, 7 швидка допомога підібрала непримітного для сусідів Степана Попеля. Він помер дорогою в лікарню від паралічу серця. Невелике поранення на верхній губі привернуло увагу. Експертиза виявила синильну кислоту. Під псевдонімом «Степан Попель» переховувався Степан Бандера, голова проводу ОУН. Вбивця, Богдан Сташинський, агент КДБ, пізніше здався німецьким властям і був засуджений до восьми років ув’язнення.
...Важко сказати, чи був Бандера талановитим політиком. Він — борець і герой. Це не імідж. Під його проводом ОУН змогла вести боротьбу на два фронти — проти нацистів і комуністів. Бандера прийшов до політичного життя в складний час, і в його долі відобразилася епоха — він її не обирав, а просто підняв зброю проти тоталітарних режимів.
Народився Степан Бандера в селі Старий Угринів на Івано-Франківщині в сім’ї греко-католицького священика. Дитинство його було небагате на події, але ще підлітком у Стрийській гімназії Бандера захопився культурно-просвітницькою діяльністю, котра невдовзі перетворилася на підпільну. «Він був низького росту», — згадують сучасники, — «шатен, дуже бідно одягнений».
Після навчання в рідному селі він працює у «Просвіті», керує хором і самодіяльним театром, засновує спортивне товариство «Луг». Невдовзі — Львів, агрономічний відділ Львівської політехніки і знову підпільна робота, котра закінчується арештом — за два дні до вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Броніcлава Пероцького, в червні 1934 року. Суд виніс Степану Бандері смертний вирок, котрий замінено довічним ув’язненням. Друге довічне ув’язнення він отримав на процесі у Львові 1936 року, обвинувачений в організації вбивства директора гімназії Івана Бабія та студента Якова Бачинського.
Після початку другої світової війни Бандера виходить на волю (1940), одружується з Ярославою Опаровською, створює у Кракові «Революційний провід ОУН». Це був розкол підпільної організації.
То яка роль Бандери під час війни? За два місяці до нападу на СРСР він надсилає вітальну телеграму Гітлерові. А 30 червня 1941 року бандерівська ОУН захоплює радіостанцію у Львові і проголошує Акт відновлення незалежності України. Створюється уряд на чолі з Ярославом Стецьком. Проте невдовзі провід ОУН арештовано і ув’язнено в концтаборі Заксенхаузен до кінця 1944-го.
А керована Бандерою ОУН відзначалася рішучістю дій. Нею було сформовано Український легіон, дружини Українських націоналістів, батальйони «Нахтігаль» і «Роланд». УПА постала 1942 року також з бойових груп бандерівської ОУН.
Політичне кредо Степана Бандери було досить нечітке. За розкол єдиної підпільної організації трибунал проводу ОУН, керованої А. Мельником, виніс йому смертний вирок, який ніколи не намагалися виконати. Ідеологічних праць Степан Бандера не писав. Найбурхливіші в історії України роки провів в ув’язненні. Проте його постать як організатора і керівника — помітна. Його групи ОУН та УПА (головний командир — Роман Шухевич) вели дії всю війну і не припинили опору після її закінчення.
У повоєнній діяльності Степана Бандери яскравим було створення 1946 року Антибільшовицького блоку народів. Але розколота ним ОУН розкололася ще двічі: 1946-го відкололася ОУН за кордоном, 1954-го — ОУН «двійкарів». Одного з керівників останньої, Льва Ребета, було ліквідовано тим самим агентом Богданом Сташинським за два роки до загибелі Бандери. Усі ці роки Степан Бандера дедалі більше уваги приділяє своїй сім’ї, не розлучається з охороною, міняє міста проживання і немовби наближається до фатального для нього Мюнхена. Там завершилася історія життя і смерті одного з восьми чільних провідників націоналістичного руху в Україні — Степана Бандери. Проте його ім’я ще довго залишалося символом непримиренності до комуністичного режиму. Воєнних злочинів йому не зараховано. Нюрнберг Степана Бандеру не судив.