Принаймні таке враження склалося, коли у день трауру за загиблими шахтарями минулої суботи пройшовся вулицями Києва.
Столиця, схоже, забула про чорний день узагалі. Щоправда, як завжди у вихідні, життя починалося десь по обіді. Коли з’явилися вуличні музиканти, торгівці м’якими іграшками та повітряними кульками. А також — чисельні родини з дітьми.
А до цього можна було покататися Дніпром на так званих річкових трамвайчиках. Під веселенькі пісні на кшталт «На теплоходе музыка играла». Проте грала вона не лише на теплоходах. У літніх кафе, на пляжах, з вікон будинків та автомобілів, яток з аудіокасетами.
Як завжди, було гамірно на Андріївському узвозі. Життя вирувало. І, схоже, про день скорботи люди наче не знали. В одному із столичних кафе на Чоколовці цинічно пояснили, що якби виключили магнітофон, то поменшало б клієнтів. Дозволити таке вони не могли. А в ресторанчику на Подолі адміністратор пояснив: «То ж день трауру, а нині вже вечір».
Цікаво, що практично всі, з ким довелося спілкуватися, звинувачували владу в тому, що вона не може захистити своїх громадян. Один з музикантів, який розважав радісну й жуючу публіку на дискотеці, так і сказав: «У нас само по собі жити в Україні — траур. А якщо і я не працюватиму, то траур буде й за моєю сім’єю».
Схоже, саме з цих причин, а не від черствості й байдужості, про скорботу свідчили лише чорні стрічки на прапорах та відсутність розважальних програм на теле- і радіоканалах. Щоправда, не на всіх ФМ-станціях цього дотримувалися.
