1 серпня 1914 року в Європі почалася війна, яку пізніше назвали першою світовою. Ця подія багато в чому визначила обличчя ХХ століття з його тотальними війнами, геноцидом і зброєю масового знищення.
«То була найгірша з війн, що сталася в найкращі часи!» — так про неї писали до тих пір, поки не почалася справді найгірша — друга світова.
Але це — потім. Цікаво: в серпні 1914-го багато хто думав, що війна закінчиться вже восени. Вона й закінчилася восени — але через чотири роки. Втім, альтернативні варіанти розвитку подій і досі не дають спокою історикам.
Приміром, американець Роберт Коулі взявся проаналізувати: що було б, якби цієї війни не було, або якби вона обмежилася континентальними рамками, тобто без участі Англії та США? О, каже Коулі, тоді ХХ століття було б зовсім іншим! У тій короткій війні перемогла б Німеччина — і вже тоді посіла б на континенті те місце, яке вона посідає тепер у Євросоюзі. Британська колоніальна імперія не розпалась би, а США й досі лишались би далекою заокеанською окраїною світу, без глобалізаторських претензій. Росія, не знекровлена в 1915—1916 роках, мала б можливість продовжувати політичний та економічний розвиток так, як це було до війни, і в ній встановилася б демократія! Революції в Росії не сталося б, а Володимир Ленін тихо помер би в еміграції в Швейцарії. Гітлер став би помітною фігурою в мюнхенських богемно-артистичних колах. Сталін загинув би у перестрілці з поліцією під час чергового пограбування банку. Пікассо не створив би «Герніку», в Україні не було б голоду 1933-го, а Павло Тичина в цей самий час, замість «Партія веде!», написав би щось інше й став Нобелівським лауреатом. Зрештою, не трапилась би й друга світова війна — якби не трапилась перша.
А яким чином вона могла не трапитись? Сценаріїв є кілька, один з них вельми наївний і вельми показовий для американського менталітету. Він виглядає так. Восени 1899 року на берлінському іподромі Шарлоттенбург гастролювало ковбойське шоу з Америки. В центрі програми була Енні Оуклі: вона викликала на арену когось із публіки, пропонувала йому прикурити сигару і з певної відстані збивала попіл тієї сигари влучним пострілом з кольта 45 калібру! Зазвичай, ніхто не насмілювався ставати під кулю, і з сигарою виходив на арену чоловік і партнер Енні. Але тут сміливець знайшовся: це був не хто інший, як кайзер Німеччини Вільгельм ІІ. Кайзер лише рік тому посів трон, був молодий і гарячий. Німецькі поліцейські хотіли замінити свого кайзера на арені, але він прогнав їх геть і холоднокровно прикурив сигару. Американка вистрелила і збила попіл. Постріл, як кажуть, був занадто влучний: варто було їй трохи промахнутись, і з історичної сцени зійшов би один з найчестолюбніших і найбільш схильних до насильства персонажів. І війна 1914 року, цілком можливо, не почалася б!
До речі, коли війна таки почалася, Енні Оуклі спохватилася й написала кайзеру: мовляв, давайте я повторю постріл! Вільгельм не відповів...
Отака ковбойська версія подій. Спокусливо, але ненадійно. Серйозний історик, прочитавши це скаже: справді, що було б, якби не було першої світової війни? Та просто першою назвали б другу — тільки й того. Бо Історія, на жаль, робить нас розумними лише заднім числом.