Термін «децентралізація» для України не новий. Історично ми весь час намагалися діяти на засадах самоврядування. Щоправда, це не завжди вдавалося. Ще в Конституції УНР від 1908 року наголошувалося: «Не порушуючи єдиної своєї влади, Українська Народна Республіка надає своїм землям, волостям і громадам права широкого самоврядування, додержуючись принципу децентралізації». Уже Основний Закон України 1996 року визначив, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах централізації та децентралізації. Проте оптимального поєднання цих двох форм ми так і не отримали. Перевагу здобула централізація. Але події на сході та в Криму змушують нас змістити акценти на децентралізацію. На цьому наголосив директор Інституту держави і права ім. В. Корецького академік Юрій Шемшученко під час круглого столу на тему: «Регіональна політика і децентралізація влади в Україні в контексті євроінтеграційних процесів».
За його словами, метою змін до Конституції України має стати вдосконалення правого статусу місцевого самоврядування, відповідно до європейських принципів та стандартів. І тут доцільно використати наявний досвід Франції, Польщі та інших європейських країн.
«Упровадження принципу повсюдності місцевого самоврядування створило б правові умови для активізації життєдіяльності територіальних громад, сприяло б децентралізації публічної влади, розмежуванню функцій і повноважень центральних та місцевих органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування. На ефективність останнього позитивний вплив може справити надання представницьким органам місцевого самоврядування на регіональному рівні (районні, обласні ради), утворення власних виконавчих органів», — наголосив Ю. Шемшученко.
Водночас як зауважила доктор політичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук, завідувачка відділу Інституту держави і права ім. В. Корецького Ірина Кресіна, ефективна демократична держава конче потребує активної участі громадян у місцевому самоврядуванні. Тоді громадяни змушують владу краще реагувати на їхні вимоги та ефективніше вирішувати місцеві проблеми. «Якщо вони не здатні впоратися з цими завданнями, то мешканці можуть висловити їм недовіру», — зауважила вона.
Навіть критики децентралізації, додала Ірина Кресіна, змушені визнати: завдяки їй у світі повноваження розподіляються між усіма рівнями управління рівномірно. «Політичні партії більше уваги приділяють участі в місцевих виборах і дедалі більше політиків вважають за краще розпочинати свою кар’єру саме в місцевих органах влади. Водночас центральна влада більше прислухається до думки голів органів місцевої влади на регіональному рівні та в містах. Вони, як і місцеві чиновники, перетворюються на важливих представників публічної влади, з якими найчастіше контактують громадяни. Відповідно серед громадян зростає довіра до органів місцевого самоврядування», — сказала вона. Доктор політичних наук переконана також, що започаткований процес децентралізації не повинен обмежуватися лише сферою місцевого самоврядування та наданням державних послуг. А також охоплювати цілу низку сфер суспільного життя: економіку, медицину, освіту, соціальне забезпечення тощо. Оскільки це не тільки наблизить державу до громадянина, а й дасть можливість зекономити кошти в період економічної кризи завдяки прозорості механізмів їх виділення з державного бюджету на конкретні цілі.
У свою чергу заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства В’ячеслав Негода зазначив, що Європейська хартія місцевого самоврядування передбачає не лише право, а й спроможність територіальних громад реалізовувати покладені на них завдання. А також принцип повсюдності місцевого самоврядування, що є одним із головних завдань на сьогодні. «Нині місцеве самоврядування діє лише в межах населених пунктів, а це близько 4% території України. Решта територій перебувають поза юрисдикцією територіальних громад», — зауважив він.
Водночас заступник міністра акцентував увагу на спротиві, який відчувається тим дужче, чим ближче ми підходимо до внесення змін до Конституції. «Є і такі, хто вважає, що не можна давати органам місцевого самоврядування достатніх повноважень і змінювати статус місцевих державних адміністрацій, оскільки така децентралізація, на погляд окремих теоретиків, може взагалі розвалити унітарність нашої держави», — сказав він.
Та, попри певний скептицизм деяких чиновників, зауважив В. Негода, наша основна мета, яку маємо реалізувати в процесі реформи, — створити спроможні територіальні громади, яким зможемо передати відповідні повноваження у сфері охорони здоров’я, освіти, соціального захисту та забезпечення тощо. «Сьогодні більшість науковців та громадськість наголошують на необхідності реалізації принципу децентралізації на практиці. Але на практиці немає можливості передати повноваження на обласний рівень, відсутні відповідні органи. Тож, хочемо чи ні, але спочатку маємо створити інституційні органи, яким передаватимуться повноваження», — констатував він.
На думку ж народного депутата Анатолія Матвієнка (БПП), в здійсненні політики децентралізації мають бути паралельні, послідовні процеси. Сам депутат є прихильником послідовності. Тож спочатку, на його думку, потрібно вирішити проблеми базового рівня, «без цього не можемо рухатися далі». Політик переконаний: «До 25 жовтня маємо вийти з розумінням, що робитимемо на базовому рівні. Якщо укрупниться лише 15—20% громад, і це вважається успіхом, я усвідомлюю, яка какофонія в результаті цього укрупнення з’явиться. Добровільне об’єднання стає такою собі ілюзією, що, об’єднавшись, громади стануть спроможними, хоча це більше очікування, ніж реальність. У якості життя громадян, котрі житимуть у цій громаді, одразу нічого не зміниться, тож ми скомпрометуємо ідею укрупнення. Тоді матимемо ще як мінімум п’ять років невідомо якого періоду. Відтак від добровільного об’єднання перейдемо до інших форм, очевидно, до добровільно-примусового або ж примусового», — зауважив політик.
А. Матвієнко вважає, що нині потрібно піти шляхом розукрупнення районів: «Це найпростіший спосіб. За один день можна ухвалити у Верховній Раді рішення про адміністративний поділ, створення районів. Більше того, через цю форму децентралізації ми позбавляємо себе чергового виклику. Уявіть, на базі району, який має 80 тисяч населення, буде створено 3—4 громади по 20 тисяч населення. Ми передамо їм усі повноваження району, для чого тоді район? Очевидно, маємо збільшити ємкість другого рівня, називаючи його чи повітом, чи округою. А це означає ліквідацію районів, що потягне за собою соціально-психологічну проблему, яка стане гальмом усієї філософії децентралізації. Розукрупнення ж районів не ліквідує жоден район, навпаки, створить їх».
Тож депутат пропонує, розукрупнивши райони, перейти на дворівневе, а не трирівневе місцеве самоврядування — район і область. «Потім ми утворимо округу, яка за своєю природою надаватиме певні функції і державні, і самоврядні. Це буде округа медична, освітня, судова тощо. Але не адміністративно-територіальна одиниця. Згодом ми перейдемо до того, що утворимо край, «Слобожанщину» чи «Поділля»... Тоді, можливо, матимемо третій рівень», — сказав він.
Торкнулися учасники круглого столу й діалогу між владою та суспільством. Точніше сказати, його відсутності. Діалогу, як відзначили вони, на жаль, немає у жодній сфері, хоча він конче потрібен для консолідації суспільства. «Його відсутність не лише породжує нові проблеми, а й загострює старі», — переконані учасники заходу. Час ставить перед нами нові виклики, і маємо адекватно на них реагувати. Інакше впровадження реформ може опинитися під загрозою.
Наразі учасники заходу сподіваються, що озвучені проблеми та шляхи їх вирішення стануть гарною підмогою на шляху впровадження змін.
ДОСЛІВНО
Народний депутат Анатолій МАТВІЄНКО (БПП):
«Якщо ми будуємо демократичну державу, то маємо розуміти: децентралізація — це необхідна умова демократизації суспільства, це передача прав та повноважень. Але якщо їх не збалансувати, то матимемо великі проблеми в організації ефективності цієї децентралізації».
Директор Інституту держави і права академік Юрій Шемшученко (праворуч) та віце-президент НАНУ академік Сергій Пирожков.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
