Указ Президента України Петра Порошенка «Про вшанування пам’яті князя Київського Володимира Великого — творця середньовічної європейської держави Руси-України» у зв’язку з 1000-літтям його упокоєння, що відзначатиметься у липні цього року, у РФ, яка на своїх теренах і на міжнародній арені намагається довести:- Древня Русь — це і є Росія, назвали таким, що ставить під загрозу національну єдність і підриває конституційний лад їхньої країни. «Заради історичної справедливості» тут ініціювали цілу низку заходів, які б посилили асоціацію ключових подій та історичних діячів Київської Русі з Москвою — від закладення  підводного крейсера «Князь Володимир» з ядерною зброєю на борту до численних тематичних виставок, фільмів, круглих столів, просвітницьких проектів і читань на зразок: «Хреститель» чи «Князь Володимир. Цивілізаційний вибір Русі». Операція з присвоєння київського державотворця у РФ розпочалася не рік і не два тому. Мета одна — нав’язати світу тезу про те, що Україна і українці не мали власної історії, що це невід’ємна частина «руського міра».

Художник Володимир СЛЄПЧЕНКО.

У Києві урядував, про Москву не чув

Хоч би що там казали північні переписувачі історії, що носяться з ідеєю третьої імперії, як дурень з писаною торбою, а князь Володимир — онук і син нашого роду-племені. Літописи зберегли чимало відомостей про його бабцю, київську княгиню Ольгу (за однією з версій походить з Аскольдового роду), яка 955 року хрестилася в Константинополі в соборі святої Софії, і про батька Святослава. Хроніки зафіксували, як він прибув на зустріч із візантійським імператором Іоанном Цимісхієм у простому полотняному одязі, веслуючи човном разом з товаришами. Очевидець описував, що був князь середнього зросту, кремезний і дужий, борода голена, довгі вуса, на голові чуб, у вусі золота сережка — чим не портрет запорозького козака?
На великокняжий київський стіл Володимир сів у 978 році, перемігши у семилітній міжусобиці з братами Ярополком і Олегом. Щонайперше він почав збирати воєдино слов’янські землі — відвойовує у поляків міста Волинь, Перемишль, Белз і Червень, приєднує Закарпатську Русь і Тмутаракань, торує шлях до Балтики, на сході приборкує радомичів. Держава Володимира на півночі сягала Фінської затоки, на півдні — Азовського і Чорного морів, із заходу на схід тягнулася від Дністра і Західного Бугу до Волги та Оки. В результаті адміністративних реформ підлеглі землі стали називатися за головним містом: Чернігівська земля, Переяславська тощо. Князь зміцнює військо, для захисту від кочівників будує систему укріплень з містами-фортецями по річках Стугні, Десні, Ірпені, Трубежу і Сулі. Після хрещення починає споруджувати храми — серед перших постали Десятинна церква, Межигірський Спасо-Преображенський чоловічий монастир, це сприяє поширенню писемності, створюються перші школи і бібліотеки.
— Зміцнюючи Київську Русь, князь Володимир відновлює важливий торговельний шлях «із варягів у греки», встановлює дружні взаємовигідні стосунки з іншими державами, — зазначає автор історичних повістей, лауреат Шевченківської премії Раїса Іванченко. — Свою доньку Пшемиславу він видав заміж за угорського королевича, іншу — за чеського короля, племінника Святополка одружив з донькою польського короля Болеслава Хороброго. Тож із сусідніми народами, приміром, із болгарами, греками, мадярами, чехами жив, у мирі й злагоді. Клопіт мав лише з печенігами, які постійно нападали на українські землі зі сходу, руйнуючи міста й села.

Древня Русь — митрополія Константинопольського патріархату

Об’єднання держави вимагало релігійної реформи. Прийшовши на престол, Володимир спочатку переслідував християн і здійснив невдалу спробу запровадити єдиний пантеон язичеських богів: поряд зі своїм кам’яним палацом звів святилище, де поставив дерев’яних кумирів: Перуна, Хорса, Дажбога, Стрибога, Мокош.
— Але київський князь швидко зрозумів, що багатовір’я розділяє племена, — продовжує розмову Раїса Іванченко. — А ось принцип «єдиний бог на небі, єдиний цар на землі» є державотворчим і об’єднуючим. Тож приходить до рішення прийняти православ’я, на якому він, начебто, зупинився після бесіди з проповідниками ісламу, іудаїзму, західного «латинського» обряду та з «грецьким філософом».
Літописна історія хрещення Володимира відома усім. Сталося це у 988 році у місті Корсунь (Херсонес), де князя охрестив місцевий єпископ, після чого Володимир отримав за дружину сестру візантійських імператорів Василя ІІ і Костянтина VІІІ Анну.
— Хоч як парадоксально, але факт хрещення князя Київської Русі у Херсонесі став одним з аргументів щодо виправдання анексії Криму російським агресором, — зазначає письменниця. — Тут, як сказав в одному із своїх інтерв’ю президент РФ, «первичная купель России».
— Що стосується «купели», то слід нагадати північним сусідам, що у візантійському Херсонесі, як свідчить легенда, хрещення прийняв тільки князь Володимир. А для нас що знакове — хрещення правителя чи народу? Ми святкуємо вибір віри князем чи народом? Загальновідомо, що хрещення Київської Русі розпочалося у стольному граді, на річці Почайна, — каже кандидат історичних наук, сценарист і блогер Андрій Плахотін. — До того ж є й інші відомості про хрещення Володимира (автентичних літописних джерел немає, збереглися списки пізніших часів), яке відбулося в самому Києві чи поблизу — у Василеві.
Історик звертає увагу на ще один промовистий факт — на берегах Дніпра не було язичницьких повстань, а ось, скажімо, на Верхньому Поволжі, у Новгороді, вони спалахували ще у 70-х роках XІ століття.
Повертаючись до теми хрещення Володимира у Херсонесі, Андрій Плахотін зазначає, що ідеологи Кремля, відстоюючи концепцію тотожності Київської Русі і московського князівства, безсоромно підмінюють поняття «Русь» і «Росія».
— Грецька назва Русі — Росія закріпилася в повсякденній канцелярській практиці Москви за її землями в кінці XVІІІ століття, — каже він. — Проста співзвучність цих назв може бути такою ж підставою для територіальних зазіхань північного сусіда на землі України, як сучасної Румунії на території Римської імперії, від якої вона у середині XІX століття отримала свою назву. І взагалі, чому б Путіну не назвати «купелью России» Північний Кавказ, де християнство вже існувало в перші століття нашої ери, чи Константинополь, нині Стамбул, де прийняла хрещення бабця князя Володимира?
— Що ж стосується земель сучасної РФ, які колись входили до складу Київської Русі, — продовжує історик, — то християнство прийшло туди не з Херсонеса, а з Києва.
Держава Володимира Великого стає митрополією константинопольської патріархії. Патріарх призначав київського митрополита; руська митрополія ділилася на єпархії на чолі з єпископами, а далі — на парафії, керовані парафіяльними священиками. Тож чи не час нам відновити історичну справедливість і українським вірянам повернутися у лоно Церкви-Матері — під омофор Вселенського патріарха.

Безцінний духовний спадок

У 1796 році київський аптекар Г.Ф. Бунге випадково купив у полтавського чи чернігівського козака золоту давньоруську монету із зображенням Володимира Великого і княжим знаком — тризубом біля його плеча. Потім були знахідки «срібників» біля Борисполя (1815) і у Ніжині (1852), де селянський хлопчина виорав плугом посудину, з якої випало майже 200 «копійок». На багатьох із них був зображений сучасний герб України — подекуди він займав все поле зворотної сторони монети (на знімку).

Львівський санскритолог Василь Кобилюх стверджує, що наш тризуб — найдавніший символ у світі, йому 45 тисяч років (такий вік має зображення так званої княгині Буковини й Галичини з тризубом у короні, всесвітньо відомим Мізинським тризубам «усього» 20 тисяч років). За словами дослідника, цей знак символізує триєдине перебування Всевишнього на земному довкіллі у вигляді трьох складових частин: сонця, землі і води. Первісно в санскриті його назва вимовлялася як ТРІ-СУБГУТА, що означає три великих благодаті або ж три великих розумних щастя, підкреслює вчений.
Дослідники історії тризуба Олександр Бєлов і Георгій Шаповалов зазначають: «духовні та державотворчі традиції використання тризуба, як герба Київської Русі, виявилися такими сталими, що збереглися і простежуються протягом багатьох віків в українській геральдиці та народній символіці і в часи перебування українських земель у складі Великого Литовського князівства та Речі Посполитої, і в добу Запорозької Січі та національно-визвольної боротьби народу в XVІІ ст., і в період Гетьманщини та колонізації українських територій Австрією та Росією у XVІІІ—XІX ст.»

Фото автора.

КОМЕНТАР

Дмитро СТЕПОВИК, доктор теології, доктор філософії, доктор мистецтвознавства:
— Великий князь Володимир в історії цивілізації посідає визначне місце. Він названий рівноапостольним. Це один із 12 титулів, які церква дає діячам, що зробили для поширення християнства те саме, що й 12 апостолів Ісуса Христа.
Якби Русь залишилася язичницькою, держави навколо Києва не було б. Хреститель вніс ідеологію в її розвиток, зцементував розрізнені племена. Київ пережив розорення сепаратистом Андрієм Боголюбським у 1169 році (історик Ключевський вважав цей напад народженням Московії. — Авт.), вторгнення татаро-монголів, підкорення литовськими і польськими королями, інші катастрофи середньовіччя. Зазвичай слабкі держави цього не витримують, зникають, як зникли держави половців, хазарів, хоч мали населення численніше, ніж було в Київській Русі, яка вистояла.
Завдяки християнству у XV—XVІ століттях на наших теренах формується нове вогнище державності — козацтво, Запорозька Січ, Гетьманат.
Князь Володимир вважається святим Вселенської церкви, не тільки української, а й болгарської, грецької, греко-католицької, протестантської.

ДОВІДКОВО

Україна — єдина країна у світі, яка має у Ватикані свої державні символи. У соборі св. Петра, неподалік поховання Апостола, є Престол на честь київських князів, святих Ольги і Володимира. Їх мозаїчні ікони викладено на стіні до 1000-ліття хрещення Київської Русі, хоч з XVІ століття, коли було закінчено оздоблення собору, тут фактично нічого не змінювалося і не додавалося.
Володимир Ясне Сонечко України тримає в одній руці Десятинну церкву, в іншій — хрест і стрічку із зображенням тризуба. До того ж в одному із центральних престолів собору домінують жовто-сині кольори.