На знімку: Василь Матусевич (праворуч) із сином Сергієм.

Малинська трагедія 13 липня 1943 року закарбована в історії як одна з багатьох дикунських акцій німецьких нацистів, про які знають у світі. На жаль, не одержали резонансного інформаційного поширення звірства фашистів у Городниці 14 липня, наступного дня після Малинської трагедії. Хоча впродовж останніх років завдяки зусиллям місцевої та районної влади про цю страшну подію знають дедалі більше люду, а пам’ять жертв городницького геноциду гітлерівських зайд вшановують під час урочистих молебнів та інших подій.

Пошуковцям вдалося підняти завісу таємничості над ще од-нією сумною сторінкою минувшини. У той час, коли окупанти чинили звірства в Малині і Городниці, прийшла біда і до хліборобів у Яловичі над Стиром...

Ось як згадує про той страшний час в історії свого села 91-річний яловичанин Василь Матусевич, якому тоді було 16 літ:

— На Яловичі фашистська зграя рухалася із-за Стиру — з села Вербаїв сусідньої Волині. Там окупанти раніше вчинили звірства, а далі рушили на Яловичі. Одразу підпалили крайню хату. Люди почали тікати з села. Переважно рятувалися у видолинках і лісі. Я з бабунею та сусідським дядьком підводою взяли орієнтир на село Крупа — думали, що там вдасться заховатися від розправи. Однак автоматні черги і розриви мін змусили повернутися і шукати порятунку в лісі. На моїх очах на узліссі загинув старенький дідусь з Яловичів. Загарбники добралися і до лісу. Нам вдалося врятуватися, а багатьох односельчан та мешканців Вербаєва гітлерівці вбили.

Наша хата згоріла. Власне, в Яловичах майже всі хати було спалено, залишилися лише помешкання на віддалених від села хутірцях. Однак за час окупації фашисти ще двічі навідувалися в Яловичі і допалювали те, що не згоріло в липні 1943 року.

— Жертв нападу гітлерівців було багато — точну цифру не назву. Загиблих із Вербаєва поховали у спільній могилі, а місцевих мешканців в окремих могилах ховали родичі, які вижили в цьому пеклі. Ховали без трун. Туга і печаль від цього страхіття відтоді назавжди оселилася в серці, — втирає сльозу Василь Максимович.

Нині про Яловицьку трагедію нагадує великий дерев’яний хрест на могилі вербаївців на тутешньому кладовищі та скупі спогади старожилів.

Краєзнавець Сергій Могильчук, який навчався на історичному факультеті Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, займається пошуком джерел про причини цієї трагедії.

Віталій ТАРАСЮК.

Фото автора.

Млинів Рівненської області.