Фашистські окупанти уже на трьох напрямках атакували українські землі, як у Хусті обраний всенародно Сойм ухвалив рішення про появу за гірськими перевалами нової держави — Карпатської України. Із синьо-жовтим прапором, гербом-тризубом, гімном «Ще не вмерла...» й українською державною мовою. Тобто з тими атрибутами державності, які завжди викликали (і викликають!) неприховану лють наших ворогів.
Німецький консул у Хусті запропонував представникам Карпатської Січі скласти зброю і капітулювати перед поневолювачами. На що начальник штабу цієї військової структури полковник Михайло Колодзінський — «Гузар», присутній на зустрічі, гордо відповів: «У словнику українського націоналіста немає слова «капітуляція». Сильніший ворог може нас у бою перемогти, але поставити на коліна — ніколи!». Начальник штабу загине у бою з окупантами, так і не склавши зброї. Як і сотні, тисячі вірних присязі січовиків. «Чи ви чули, добрі браття, як боролось Закарпаття! Сорок тисяч воювало, кров невинну проливало», — правдиво відтворено у пісні те, що бачив на власні очі народ — її творець, що пережив.
Маємо завжди пам’ятати героїзм і мужність творців та оборонців Карпатської України, які в далекому березні 1939 року першими в Європі перегородили шлях фашистській орді, яка рвалася до панування над іншими народами.
