Солдатські жетони вермахту.

«Голос України» уже розповідав, що у ФРН є база даних місць поховань і меморіалів радянських громадян. Тут можна дізнатися не лише ім’я загиблого на території Німеччини у роки Другої світової війни колишнього радянського воїна, а й обставини його смерті... Є інформація і про жертв нацизму.

Редакція вирішила з’ясувати, а як у нас відбувається встановлення історичної пам’яті часів Другої світової війни.

Київ
Останній притулок «героїв вермахту»

Тимчасові могили військовослужбовців вермахту на території столиці України з’явилися в перший день окупації і розміщувалися в парках, скверах та передмісті, згодом — переносилися на утворені кладовища.
Асоціація молодіжних пошукових об’єднань України «Обеліск» встановила, що у період окупації на території Києва було 20 таких місць поховання.

У Маріїнському парку, біля палацу, ховали найвищих чинів вермахту, яких через різні обставини не доправили до Німеччини.

На території столиці України під час Другої світової війни було декілька кладовищ, які мали назву «героїв вермахту». З вересня 1941 р. на Аскольдовій могилі діяло кладовище героїв вермахту № 1, до якого звозили тіла загиблих німецьких, угорських та румунських військовослужбовців. За роки окупації тут було поховано до 2,5 тис. осіб.

У жовтні 1943 р. було утворено кладовище героїв вермахту № 2 на території сучасного парку ім. Пушкіна, де було поховано 500 вояків, які загинули в довколишніх селах чи лісах, а також померли у шпиталях.

Існували кладовища у Феофанії (нині вул. Метрологічна), де було поховано 1182 особи, на території Дарниця-Волокно (нині — вул. Червоноткацька). На жаль, кількість похованих на цих цвинтарях — невідома. Крім того, окупаційна влада ховала воїнів і на вже існуючих кладовищах, зокрема на лютеранській частині Байкового цвинтаря. У 1941 р. невеликі кладовища для загиблих солдатів вермахту та союзників були утворені на території Флорівського монастиря, Голосіївського парку, теперішніх мікрорайонів Мишоловка та Теремки, Ботанічного саду ім. акад. О. В. Фоміна та в Новосілках.

Комбатантів, які загинули, прикриваючи відступ основних сил вермахту із Києва у 1943 р., було поховано в могилі між сучасними вулицями Борщагівська та Уманська. Нині по цій території прокладена залізниця.

Установити місця поховання військовослужбовців вермахту, загиблих під час наступу Червоної армії і залишених на полі бою, майже неможливо. Поховання мало відбуватися відповідно до постанов Державного комітету оборони СРСР.

Трупи ворожих солдатів повинні були ховати подалі від населених пунктів. Але цих інструкцій не дотримувалися.

У м. Києві із поверненням Радянської влади останки похованих вояків нацистського угруповання, згідно з офіційними документами, викопували, вивозили за місто та спалювали, проте насправді могильні надгробки зрівнювали з землею, місця поховань забудовувалися.

Сьогодні можна стверджувати, що перепоховання відбулося з парку ім. Пушкіна, де чeрeз чотири мiсяцi пiсля повeрнeння у Kиїв Раднарком УРСР i ЦKKП(б)У розпочав підготовку виставки зразкiв трофeйного озброєння та тexнiки. До цієї акції залучили вiйськовополонeниx, якi на початку лiта 1944 р. пiд вартою розкопували могили й пeрeвозили останки похованих на Сирeць, до бeзiмeнниx братськиx могил.

А. Кузнєцов, якому на момент визволення Києва було 14 років, згадував: «Одного разу на початку грудня (1943 р. — Авт.) ми з хлопцями пішли до Пущі-Водиці збирати гранати й добувати вибухівку. Ліс був покалічений, повалений. Під соснами, у кущах, стояли розбиті гармати, згорілі всюдиходи, танки без башт, штабелями лежали нестріляні снаряди й міни. Й навколо була гора трупів. Хтось ними вже займався, вони були роздягнені та звалені на купи заввишки до трьох метрів — піраміди голих німців, сіро-блакитного кольору, розкладалися, хоч і був морозець». Подальша доля цих трупів невідома...

Уряд Федеративної Республіки Німеччини давно засудив дії нацистської Німеччини, виплачував компенсації постраждалим під час війни. Крім того, держава намагається увічнити пам’ять загиблих німецьких воїнів. Питанням упорядкування поховань нацистських солдатів на території країн, де проводив бойові дії вермахт, займається гуманітарна організація — Народний союз Німеччини з догляду за військовими могилами (VolksbundDeutscheKriegsgraberfurso rgee. V.).

На території України Народний союз активно розпочав роботу після розпаду СРСР. У перші роки своєї діяльності організація працювала за домовленостями з місцевими органами влади. У 1996 р. було укладено офіційну угоду між ФРН та Україною «Про догляд за могилами загиблих». Сьогодні на території України є п’ять збірних кладовищ, на які перепоховують німецьких вояків — с. Гончарне біля Севастополя, кладовища біля Харкова та Кропивницького, поблизу с. Віта-Поштова, с. Потелич Жовківського р-ну Львівської області. Народний союз Німеччини спільно із вітчизняними пошуковими організаціями встановив понад три тисячі місць поховання німецьких воїнів, які централізовано були перепоховані на збірні кладовища.

На збірному кладовищі біля с. Віта-Поштова поблизу Києва на сьогодні перепоховані більш як 20 тис. воїнів віермахту, які полягли в боях під Києвом та на навколишніх територіях.

У 1994 р. з території Феофанії  перепоховали останки 914 німецьких комбатантів. Відомі місця поховання ще 268 військовослужбовців, проте перенести останки неможливо. Вони лежать під будинками або на території, де прокладена каналізація чи електрокабель.

Упродовж багатьох років велися перемовини щодо проведення пошукових робіт на Аскольдовій могилі. Лише в 2015 р. почалися розкопки. Протягом 2015-2017 рр. було ексгумовано та перепоховано на збірне кладовище біля с. Віта-Поштова 2060 зарубіжних військовослужбовців, із яких 1994 — німці, 42 — угорці та 24 — італійці.

Нині у м. Києві офіційно існує одне кладовище вояків німецької армії на Сирці (вул. Ризька), де, на жаль, не встановлено точну цифру похованих. Адже, за даними Книги Пам’яті України, тут покоїться до 250 німецьких військовополонених, та, можливо, саме сюди у 1944 р. перепоховали 500 воїнів із Пушкінського парку.

Отже, нині на двох кладовищах Києва поховано майже 21 тис. воїнів збройних сил нацистської Німеччини та її союзників. Ця цифра не є остаточною. Історія поховань військовослужбовців вермахту на території України, на жаль, не досліджена.

Ідентифікація та перепоховання вояків триває... Потрібно зазначити, що загиблі військовослужбовці вермахту нині краще обліковані, ніж воїни однієї з основних армій переможців Другої світової війни — Червоної армії.

Володимир РУГАЛЬ.

Вінниця
На перепоховання приїздили з ФРН

Опікується з’ясуванням місць поховання, розкопками, ексгумацією і перепохованням останків вермахтовців Ольга Бойченко, історик за фахом, очільник громадської організації «Маки-СП».

Вона каже, що протягом року досліджують понад 200 поховань.

На кожне поховання необхідно створювати Програму. Потім проходить кілька узгоджень. Остаточне рішення приймає Міністерство культури України.

Нині на затвердження чекає шість таких Програм.
2015-2016 роки — 1994 останки німецьких солдатів ексгумували на Аскольдовій могилі (Київ). Приїздили родичі з ФРН на перепоховання.

Є випадки знаходження могил німецьких солдатів на приватних територіях. Це додає певних труднощів для перепоховання.

Такі випадки є на Житомирщині, Черкащині.

Поховання останків німецьких солдатів є у селі Пателичі (Львівська обл.), Харкові, Кропивницькому, с. Віта-Поштова (Київська обл.).

Львів 
Побудовано збірний цвинтар

Про поховання німецьких солдатів 1941-1945 на території Львівської області.

На території Потелицької сільської ради Жовківського району у 1997 році була виділена земельна ділянка площею 2,6 га, на якій за рахунок коштів Німецької Народної Спілки по догляду за військовими похованнями у 1998 році був побудований збірний цвинтар для перепоховання останків німецьких солдатів, які загинули під час Другої світової війни з території Західних областей України.

З часу відкриття на сьогодні вже ексгумовано, ідентифіковано і перепоховано на цьому збірному кладовищі 13 тис. 249 останків німецьких солдатів з території Львівської, Волинської, Рівненської, Хмельницької, Тернопільської, Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей.

Винниківський німецький цвинтар — один із цвинтарів біля Львова, на якому поховані винниківські німці — жителі колонії Вайнберґен (Винники). Цвинтар розташований у парку по вул. Сахарова (діяв з 1785 р. по 1944 р.). На початку 1950-х рр. він був зруйнований комуністичним режимом. Поруч розташована колишня військова частина.

У 1941 р. на цвинтарі було поховано 14 солдатів вермахту. За припущенням німецьких експертів, у 1944 р. тут був похований також німецький генерал.

На початку 1990-х рр., з ініціативи греко-католицької громади м. Винники та з допомогою представників Німеччини, цвинтар було впорядковано.

Кропивницький
Місцева влада бездіяльна

На території Кіровоградської області розташоване єдине масове поховання німецьких військовиків — на території села Карлівка (раніше — Крупське) Кропивницького (раніше Кіровоградського) району.

Там, за інформацією місцевих пошуковців, поховані 11 тисяч німецьких військових. Догляд за кладовищем здійснює німецька сторона, зокрема — названа вище організація. Органи місцевого самоврядування чи відповідні підрозділи ОДА жодної діяльності щодо контролю чи догляду за похованням не здійснюють.

Херсон
Родичі двох солдатів дізнаються про їхню долю

Війна не закінчиться, доки не буде гідно похований останній її солдат. Такого кредо свято дотримуються і пошуковці громадської організації «Військово-патріотичний клуб «Каховка» на Херсонщині. Під час «вахти пам’яті» на Нікопольському плацдармі біля селища Велика Лепетиха вони відкопали останки двох солдатів вермахту — сапера та єгеря. Їх зібрали та готують до передачі відомій організації «Фольксбунд», яка й відправить обох на вічний спочинок. Причому для родин загиблих знахідка набуває особливого значення.

— Як відомо, солдати вермахту мали на собі металевий медальйон овальної форми із перфорацією посередині. Коли військовослужбовець гинув, половинку медальйона відламували та відправляли до архіву, повідомляючи рідних, де його могила. В цьому разі медальйони виявилися цілими, тобто і єгеря, і сапера досі вважали зниклими безвісти. Лише тепер родини солдатів точно дізнаються, якою була їхня доля, — розповів активіст ВПК «Каховка» Анатолій Обелець.

У степах Херсонщини загинули десятки тисяч вояків вермахту — тільки на сумнозвісному Нікопольському плацдармі їх наклало головами майже сімнадцять тисяч. Місцева влада без уваги ставилася до військових кладовищ вермахту. Скажімо, єдине на всю область відоме велике місце поховань німецьких солдатів та офіцерів у тій-таки Каховці — тепер парк. Кілька років тому німці викопали тут для перепоховання 52 вермахтівців, а скільки їх там лежить іще, ніхто не зважиться сказати.

Вочевидь, є потреба об’єднати зусилля, аби відновити історичну правду.

Суми
Бракує належної уваги

На території Сумщини немає жодного цивілізованого поховання вояків вермахту. Як вважає голова обласної організації Національної спілки краєзнавців України Олег Корнієнко, в УРСР як частині комуністичної імперії такою була державна політика: зробити все, аби від окупантів не залишилось і сліду. Місця поховань переорювали, забудовували, заливали бетоном.

Немає належної уваги і поваги навіть до пам’яті радянських воїнів, загиблих у ті роки. У Сумському обласному військкоматі до 2013 року, поінформував О. Корнієнко, працював фахівець на півокладу, котрий займався встановленням імен земляків, загиблих у 1941—1945 роках. Однак цю посаду ліквідували.

На території Сумщини пошуками, ексгумацією та перепохованням останків вояків вермахту займається спеціалізоване приватне підприємство «Воєнні меморіали «Схід». Воно має договір з організацією «Народний союз Німеччини». Працює на територіях шести областей України: Сумської, Харківської, Полтавської, Дніпропетровської, Донецької і Луганської. Встановлює місця поховань німців, ексгумує останки і перепоховує їх на Харківському міському цвинтарі № 17. Там упокоїлися вже понад 48 тис. загиблих у роки війни німців. Звозили їх туди із шести областей України. Приблизно у половини, каже О. Старченко, знайшли солдатські медальйони, тож імена загиблих відомі.

Найбільше масове поховання німців і досі знаходиться в Сумах на території Іллінської церкви. Там поховано приблизно 800 німців. Опісля на кістках, розповідає О. Старченко, звели забудови. Проте кілька сотень останків ще реально ексгумувати і встановити імена загиблих. Вдалося вивезти до Харкова та перепоховати лише останки 91 особи.

В Охтирці сотні німців поховані на вул. Армійській, 115 та майже 80 — біля школи. Ексгумували та вивезли до Харкова 150, решта або втрачені, або потребують подальших робіт.

У Краснопіллі орієнтовно 25 німців поховані на території церкви Святого Миколая.

У Шостці приблизно 180 німців лежать на території нинішньої пожежної частини. Коли пожежники прокладали собі водогін, частину останків викопали. У Ромнах більшість останків вивезли з території Центральної лікарні, але дещо залишилось.

У Боромлі Тростянецького району поховання німців є на території сільської школи.

У с. Грабовське Краснопільського району поховання німців знищили — розорали.

Із с. Рясне Краснопільського району вивезли частину останків — вони належать 90 особам.

Частину останків ексгумували та вивезли до Харкова із Білопілля.

Масові поховання німців часів Другої світової війни встановлені також у Путивлі, Бурині, Середино-Буді, селах Рябина і Пожня Великописарівського району, Верхній Сироватці і Нижній Сироватці Сумського району та в інших населених пунктах Сумщини.