Володимир Джулай, Любов Замкова та Микола Хоменко (зліва направо) обговорюють плани розвитку громади.

Він очолив рідну громаду 1994-го і після того ще чотири рази поспіль односельці довіряли йому управління місцевим самоврядним органом.

За час головування Володимира Джулая в селі багато що змінилося. Як каже він сам, спочатку було легше — все відбувалося за інерцією з часів існування колгоспів: інфраструктура перебувала в належному стані, працювали культосвітні установи та інші соціально значущі заклади, дитячий садок, були відремонтовані дороги, діяв сільський водогін тощо.

«У часи реформування колгоспів усе це господарство перейшло до сільської ради. Усіма можливими способами ми намагаємося утримувати сільську інфраструктуру на належному рівні, — розповідає Володимир Джулай. — Проблема була ще й у тому, що на території Федірківської сільської ради не було великого сільгоспвиробника, на підтримку якого можна було б розраховувати. Тому й довелося в 1995 році закрити дитячий садок — сільська рада не мала змоги самотужки його утримувати».

Набагато простіше стало працювати, коли землі Федірківської сільської ради взяв в оренду сільгоспвиробник із Косівки сусіднього Олександрійського району. Це одразу відчула і сільська громада. Сільська рада тісно співпрацює із сільськогосподарським підприємством «Федірки» під керівництвом Любові Замкової. Без її підтримки в селі не обходиться нічого: чи то ремонт місцевого навчально-виховного комплексу, чи розчищення доріг та наведення належного ладу, чи сільське свято. У центрі села викошено бур’яни, сільський парк доглянутий, а цвинтар прибраний завдяки тому, що за кошт товариства в селі трудяться три працівники, які займаються благоустроєм. Надає сільгоспвиробник також і всю необхідну техніку.

Тісно співпрацює сільський голова і з керівництвом місцевого освітнього закладу. Директор Федірківського НВК Микола Хоменко став для Володимира Джулая і порадником, і надійним помічником в організації всіх масових заходів. Микола Ілліч багато років є незмінним депутатом районної ради, а віднедавна він очолив місцеву ветеранську організацію, тож співпраця з роками стає тіснішою та більш плідною.

«Добре, коли поряд є надійне плече людини, до якої можна звернутися в будь-який час і з будь-яким проханням чи по пораду. Микола Ілліч ніколи не відмовляє в допомозі, сам бере активну участь у житті села, переймається проблемами кожного жителя нашої сільської ради», — зауважує сільський голова.

За співфінансування сільської ради та народного депутата України Олеся Довгого (котрий на дочасних парламентських виборах переміг у 102-му окрузі. — Ред.) у парковій зоні села зведено чудовий дитячий майданчик, де завжди грається місцева дітвора.

А ще Федірки стали відомі на всю Кіровоградщину проведенням фестивалю народної творчості «Киньте все, гармошка грає». Чотири роки поспіль улітку центр Федірок перетворюється на пісенний вернісаж, де основне місце відводять народній улюблениці — гармошці.

Щороку в громаді проводять День села. А свято Перемоги відзначають по-особливому. Під час урочистостей поіменно згадують кожного, хто пішов воювати на фронт, і кожного, хто загинув, визволяючи Федірки від ворога. Після урочистостей усіх учасників бойових дій, солдатських вдів, ветеранів та дітей війни запрошують до поминального столу...

З особливою повагою Володимир Джулай розказує про єдиного ще живого ветерана, учасника бойових дій, партизанку Поліну Прокопівну Козіну.

«Ця жінка — цікава і багатогранна людина, про яку можна говорити годинами. Поліна Прокопівна присвятила своє життя громаді: працювала вчителькою, медичною сестрою, багато років незмінно очолювала місцеву ветеранську організацію», — зазначає Володимир Іванович.

Наразі Федірківська сільська рада живе, як і всі інші. Великого бюджету не має, але його вистачає, щоб забезпечувати основні потреби громади.

«За всі роки, скільки я працюю сільським головою, ми майже все робимо своїми силами і за власні кошти. Замінили майже кілометр труби сільського водогону, водонапірну башту, підремонтували вулицю Яблуневу. Щороку сільська рада виділяє 180 тисяч гривень на потреби місцевого навчального закладу. За рахунок сільського бюджету харчуємо всіх без винятку учнів та вихованців Федірківського НВК, окрім тих, на харчування яких виділяє кошти держава. Цього року на освітній заклад ми вже виділили 90 тисяч гривень. Узяли на себе на 50 відсотків утримання місцевого фельдшерського пункту, на умовах співфінансування виділяємо кошти для Глинської пожежної частини...»

Сьогодні у Федірках є вся необхідна інфраструктура для комфортного проживання. Село газифіковано, всі вулиці освітлюються. Та розвиватися є куди, переконаний Володимир Джулай. Необхідно збудувати ще одну автобусну зупинку, відремонтувати дороги місцевого значення. Потребує ремонту й один із двох сільських пам’ятників — односельчанам, які загинули в роки війни.

Одно слово, є чимало планів і натхнення їх реалізовувати. Тож спільними зусиллями Федірки ставатимуть ще кращі.

Кіровоградська область.

Фото автора.