Українці й молдовани демонстрували свої вишивки на обласному мистецькому фестивалі «Мамину сорочку пригорну до серця».
Одинадцятий рік поспіль майстрів запросило до себе село Клембівка на Вінниччині.
— Мені село подільське до душі і вишита сорочка до лиця! — ці рядки нашої землячки поетеси Ніни Гнатюк могли б бути девізом мистецького дійства. Пані Ніна приїхала з Києва на фестиваль. Каже, не в гості — додому. Її мала батьківщина у сусідньому з Клембівкою селі Безводне. Красу клембівських вишивок, невтомні руки і щирі серця вишивальниць не раз оспівувала поетичним і прозовим словом. Цього разу познайомилася зі ще однією талановитою майстринею. У неї незвичне прізвище — Галина Лялька. З пані Галиною Ніна Гнатюк спілкувалася разом з головою обласної письменницької організації Вадимом Вітковським. Їхня співрозмовниця створює ескізи вишивок. Вони зачаровують! Їх можна побачити на чоловічих сорочках, жіночих блузах, сукнях, серветках і скатертинах. Окремі зі своїх робіт майстриня представила на виставці.
— У Клембівських вишиванок давні традиції, — розповів Вадим Вітковський. — Про місцевих вишивальниць з артілі «Жіноча праця» писав ще Михайло Коцюбинський. Письменник пишався подарованою йому у Клембівці вишиванкою. Роботи майстринь демонстрували на зарубіжних виставках, зокрема, в Німеччині, Канаді, Америці. На початку 20-го століття на одній з них журі поставило під сумнів ручну роботу. Скликали експертну раду. Фахівці підтвердили, що узор не машинний, а все-таки зроблений руками.
Про незвичайні історії з клембівськими вишивками, про те, як понад 150 років тому їх уперше представила в Європі поміщиця і меценатка Текля Маньковська, пан Вадим розповів у фільмі «Спадок нації», знятий Лесею Воронюк.
— Стрічка дубльована англійською мовою, її демонстрували у низці європейських країн, в Об’єднаних Арабських Еміратах, але в Клембівці не показували, — сказав у своєму виступі на фестивалі Вадим Вітковський. — Адже це документальна картина про українську вишивку і вишивальниць. Не маю сумніву, що її з цікавістю подивилися б сучасні клембівські майстрині, та й інші мешканці, адже там звучить розповідь про широку славу їхнього села.
Після виступу до письменника підійшов голова Ямпільської районної ради Сергій Гаджук. Пообіцяв організувати перегляд картини. Попросив підтримки у цій справі. «Якщо вже арабські шейхи милувалися на екрані нашими вишиванками, то й нам пора зробити те само», — жартома зауважив голова райради.
Понад 30 майстрів і майстринь з різних куточків області представили свої роботи на виставці, розгорнутій на сільському майдані. Крім вишивок, можна було придбати роботи гончарів, майстрів пензля, різьбярів...
Легко було упізнати гостей з Молдови. Вони були у головних уборах-шапках, що є неодмінним елементом національного одягу наших сусідів. На роботах їхніх майстрів привертали увагу зображення виноградних грон. Відтінки кольорів у них теж трохи різняться від подільських.
Від Клембівки до кордону з Молдовою — рукою подати.
— Мабуть, відколи Дністер, відтоді сусіди по обидва його боки живуть у мирі і злагоді, — зазначив один з учасників свята, вітаючи гостей з Молдови. — Українці і молдовани співоча й танцююча нація, це ми побачили нині на нашій сцені, а народи наші дуже миролюбиві. Так було здавна і так буде надалі.
Вінницька область.
