Замовники на нього є в їх рідному Володимирці, усій Україні, а також в Туреччині, сусідніх країнах.

— Я народилася у Володимирці, тут і школу закінчила, — розповідає Ірина Товт. — З дитинства любила все оригінальне, не хотіла вдягатися, як усі. Спочатку вручну шила лялькам одяг із шматочків тканин, які просила у швачок побуткомбінату. А вже у 7—8 класі не соромно було на люди вдягнути кофтину чи спідницю власного пошиття. Я дуже хотіла стати модельєром, але батьки не бачили в цій професії перспектив і віддали мене в кооперативний технікум у Львів на технолога з приготування їжі... До того ж, у ті часи здобути освіту модельєра було майже нереально. Навчальні заклади тоді рідко пропонували цю професію, а їхати десь далеко навчатися — дорого.

Ірина за фахом майже не працювала — не припало до душі. А вийшла заміж за угорця і переїхала до Будапешта, в сім’ї згодом народилася донька. Коли ж чоловік Ірини помер, вона з донькою повернулися до України:

— Це був важкий 1994 рік. Треба було самій ростити доньку, бралася за будь-яку роботу, та шиття я все одно не полишала. Вже років 10—15 пошиття одягу — це основна моя робота. І донька перейняла від мене любов до тканини — здобула освіту менеджера індустрії моди та модельного бізнесу.

Отож коли в сім’ї, окрім досвіду, з’явилась ще й теоретична база зі знанням основ менеджменту індустрії моди, передбачувано, що вилилося це у створення власного бренда. Його авторка Дженніфер-Ірен розповідає:

— Створенню екобренда «БАБА» сприяв ще й мій емоційний стан. Я давно займаюся духовними практиками, серед яких і йога. Етностиль сьогодні в моді. Та й мені він близький. Захотілось чистоти, перейти в екорежим, на новий рівень. Власне, й назва бренда має зворушити в людях асоціації з архаїчністю і природністю людського буття.

Молода майстриня пропагує здоровий спосіб життя, тому і справа, яку спланувала нести в люди, має бути здоровою, чистою і усвідомленою.

— Сьогодні ринок пропонує безліч тканин, але, на жаль, абсолютна більшість — це синтетика. От ми і вирішили шити одяг з конопляної тканини. Це екологічно чиста, натуральна тканина. Одяг з неї виготовляли ще в давнину, вона гіпоалергенна, добре пропускає повітря, завдяки чому шкіра дихає, в такому одязі комфортно навіть у спеку, — аргументує Дженніфер-Ірен. — Ми навіть відшиваємо одяг із домотканки. Шукаємо по всій Україні, в кого вона є. Ви не уявляєте, скільки в старих людей по селах ще приховано такої тканини! І досі трапляються родини, в яких це ремесло живе, бабусі передають дітям і внукам свої вміння. По нашому Володимирецькому району в людей на руках є переважно лляне полотно, конопляне знайти важко: це склалось історично, бо за радянських часів коноплі були заборонені. Тому шукаємо його по інших регіонах країни — переважно це Закарпаття, Центральна Україна.

Конопляну фабричну тканину мама і донька замовляють через Інтернет по всій Україні: з Черкас, Чернігова, Полтави, Одеси... Але вітчизняний виробник псується — для здешевлення процесу виробництва додає до складу бавовну чи вовну.

— Працюємо поки що з тканиною українських виробників, у планах — відкрити для себе європейські конопляні тканини, знаю, що вони дуже якісні. Білоруську випробовували в роботі — вона за якістю чудова, але ціна трохи вища, ніж в українського виробника, — розповідає Ірина.

— Перший наш показ відбувся просто неба в Києві на Трухановому острові в етнічно стилізованій атмосфері, — згадує молодша майстриня Дженніфер-Ірен Товт. — Ми презентували понад 30 моделей, серед яких було також кілька робіт моєї подруги. Показ наший відвідало багато людей. Я відійшла від шаблонів індустрії моди і вирішила їх принципово не використовувати, якщо вже йдеться про оригінальність і самобутність стилю. Серед моделей, що презентували наш одяг, були люди різного віку і професій: музиканти, художники, навіть костоправ! Колекція складалася з жіночого і чоловічого вбрання. Ми перші, хто в Україні пошили шубу-жилетку з конопляних необроблених волокон (сама тканина кучерява, як баранець. — Авт.).

Нашу ідею підхопили й доробили інші виробники — і вже сьогодні активно популяризується верхній одяг з конопель. Він теплий, стильний і красивий. Нині відшиваємо чоловічі сорочки, брюки, жіночі сукні, в розробці — білизна для вагітних, дитячий одяг, багаторазові підгузки, гігієнічні засоби для майбутніх і годуючих мам. І все дуже самобутнє.

Володимирець 
Рівненської області.

Фото із сімейного архіву.