«Червоний терор» Муравйова у Києві, операція ОДПУ УСРР у березні 1928-го «із зняття українського антирадянського активу», «Шахтинська справа» проти «шкідників» у вугільній промисловості Донбасу (травень 1928-го), чистки в Червоній Армії, під час яких тільки у лютому 1930-го в гарнізонах Українського військового округу було заарештовано 105 осіб і ліквідовано 19 антирадянських угрупувань, сфабрикована каральними органами справа «Спілки визволення України», за звинуваченнями у якій у березні-квітні 1930 р. на лаві підсудних опинилися 6 членів Центральної Ради, 2 міністри уряду УНР, 15 професорів ВНЗ, 5 редакторів, 2 академіки, учителі, студенти, правники, теолог, директор школи, бібліотекар. Ще однією резонансною справою була справа «Українського національного центру» (лютий 1932 р.), за якою проходили академіки Михайло Грушевський і Матвій Яворський, розстріляний рішенням адміністрації Соловецького табору у Сандармосі у листопаді 1937-го. У 1933-му НКВС відрапортувало про викриття «Української військової організації» (УВО), яка за твердженням голови ДПУ УСРР Балицького «очолювала повстанську, шпигунську і диверсійну роботу, а також саботаж у сільському господарстві». У 1934-му була сфабрикована справа «Польської військової організації». А ще була розгорнута боротьба із «скрипніківщиною», чистки в партійних органах, Наркоматі юстиції, багатьох музеях, видавництві «Української радянської енциклопедії», Київському історичному містечку, Інституті української культури імені Д. Багалія, Інституті імені Т. Шевченка, Геодезичному управлінні, Інституті радянського права.
Масштабні чистки в апараті ВУАН (Всеукраїнської академії наук) на початку 1930-х призвели до ліквідації практично усіх українознавчих установ академії, періодичних та серійних видань гуманітарного профілю.
30 січня 1930 р. вийшла постанова ЦК ВКП(б) «Про заходи з ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації». Селян, яких планували репресувати, поділили на три категорії — «контрреволюційний актив», який підлягав ув’язненню у таборах або розстрілу, друга категорія депортувалася на Північ й у інші віддалені райони СРСР, третя категорія виселялася із своїх домівок і переселялася за межі колгоспних масивів.
Станом на 10 березня в УСРР було розкуркулено 61 887 сільських господарств. У селах піднялася хвиля невдоволення — тільки у березні в Україні було зафіксовано 2945 стихійних мітингів і актів спротиву. У червні кількість зруйнованих господарств сягнула 90 тисяч.
Тема сталінського терору — одна з провідних у творчості київського художника-монументаліста Олександра Мельника. Одну зі своїх робіт — «Українське Різдво під червоною зіркою» — він присвятив історії своєї родини, котра пережила весь жах розкуркулення і експропріації.
— Це відбувалося у 1929 році. На сім’ю наклали величезний податок зерном, який усе-таки чесно здали, — розповідає пан Олександр. — Тоді наклали додатковий, який уже нічим було здавати. Діда Тихона, маминого батька, заарештували і в тюрмі «пояснили», що не випустять, поки рідні не здадуть зерно. Бабуся пішла селом позичати збіжжя, але хтось із комнезамівців їй сказав: «Наталко, скільки не позичите, скільки не здасте, ви все одно в плані на розкуркулення».
Якось вранці, коли діти ще спали, а бабуся готувала в печі снідання, у хату ввірвалися уповноважений з району, з Фастова, його секретарка і комнезамівці з сусіднього села. Залили вогонь у печі, всіх, хто в чому був, вигнали з хати. Маминого братика, котрий від переляку розплакався, за ноги викинули з хати».
У чесних трударів, у багатодітної родини відібрали все — хату, хлів, клуню, всю худобу, одяг, усе нажите тяжкою працею, всі засоби до існування.
«Спочатку я задумав написати триптих: «Вертеп», «Різдво», «Колядники». У «Вертепі» в традиційних персонажах (смерть, москаль, жид, ангел...) хотів зобразити тих, хто розкуркулював, і господарів. У «Різдві» — саму подію розкуркулення, під час якого, на протилежність від Різдва Христового, коли принесли дари, родину, навпаки, розграбовують, колиску з немовлям викидають на сніг. Викинута й ікона Різдва Христового, а хата помічена кривавою червоною зіркою.
У «Колядниках» хотів зобразити тих же господарів, які в заметіль із дітьми йдуть як старці, приречені на голодну смерть. Але, врешті, об’єднав персонажів «Вертепу» і «Різдва» в одній композиції, що була представлена в 2018 році на бієнале «Україна від Трипілля до сьогодення...», присвяченій сторіччю Української революції 1918—1921 років. Зображене на цій картині, як і Голодомор, репресії 1937—1938 рр., — результат поразки тієї революції. Результат роз’єднання національних, патріотичних сил, невміння об’єднатися навіть проти смертельно небезпечного ворога, чого час би вже навчитися, — каже художник, який зобразив події, що передували Голодомору, за спогадами своєї матері.
