Гробниця Магдалини Тализіної.

Нещодавно відбулися врочистості з нагоди завершення чергового етапу реконструкції однієї з найцікавіших туристичних принад старовинного Луцька — підземель кафедрального костелу cвятих апостолів Петра і Павла.

Головне — розвіяти морок

Насамперед йшлося про оновлення освітлення цієї унікальної споруди, вік якої сягає майже 400 років. Надійними помічниками туристів стануть і прекрасні інформаційні стенди, виготовлені Державним луцьким історико-культурним заповідником «Старе місто». Завдяки цьому відвідувачі зможуть належно оцінити роботу давніх майстрів, які зуміли звести під землею так званий теплий костел, безліч різних галерей і залів. Ще одна подія привела сюди шанувальників старовини — відкриття меморіальної дошки на честь багаторічного хранителя цих підземель, засновника клубу «Ентузіаст» Олега Виноградова.

Костел святих апостолів Петра і Павла, зведений у 1616—1646 роках за проектом італійського архітектора Джакомо Бріано, пережив багато трагічних часів. Найважчі випробування випали на повоєнний період, коли в 1946 році атеїстична радянська влада відібрала у мирян храм. У підземеллях, які були впродовж трьох століть усипальницею найвідоміших жителів Луцька, облаштували овочеві склади.

Костел повернули католицькій громаді лише 1991 року. Сил і коштів невеликій громаді римо-католиків вистачило лише на облаштування храму, а підземелля так і залишалися завалені сміттям. Виступаючи на врочистостях, відомий фотомайстер Віктор Чухрай пригадав свій перший візит у підземелля костелу.

— Ми з колегами вступили в абсолютну темряву. В руках нічого, окрім фотоапарата. Натискаю на спуск камери. Спалах на мить освічує засипану людськими кістками підлогу. Нас охопив жах...

Першим, хто взявся порядкувати в підземеллі, став краєзнавець Олег Виноградов, який 1987 року організував клуб «Ентузіаст». Саме він керував розчисткою засипаних сміттям залів, галерей, кімнат. Займався цією справою аж до літа 2018 року, коли обірвалося його життя.

Через недосконалі мережі водопостачання і водовідведення, які проходять біля костелу, підземелля не раз затоплювало. Доводилося відкачувати воду. Розв’язавши цю проблему, працівники заповідника продовжили очищати підвали собору від сміття, облаштовувати експозицію. Велику допомогу вони отримували від студентів історичного факультету Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.

Завдяки реконструкції освітлення, про виділення на яке 350 тисяч гривень з обласного бюджету потурбувався депутат облради Михайло Імберовський, були відкриті для огляду нові галереї. Це дало змогу збільшити площу для проведення екскурсій і подальших наукових досліджень.

Оновлено також виставку речей, знайдених під час реставраційних робіт. У вівтарі нижнього храму встановлено великоформатні зображення репродукцій відомих художників-іконописців.

У підземеллі нас супроводжували дивні прозорі кулі

— Сьогодні ми офіційно відкриваємо прекрасний туристичний маршрут і одночасно вшановуємо пам’ять відомого краєзнавця Олега Виноградова, завдяки якому ці підземелля почали розчищати, аби вони стали доступними для екскурсій. Щоб відвідувачі могли перебувати довше і комфортніше почувалися, працівники заповідника відкрили всі шахти та продухи, що дозволило просушити повітря й значно підвищити температуру в підземеллі, — сказав, вітаючи усіх присутніх, директор Державного історико-культурного заповідника Павло Рудецький.

Присутні на врочистостях голова Волинської обласної організації Національної спілки краєзнавців України Геннадій Бондаренко, заступник директора з наукової частини Державного історико-культурного заповідника Віктор Баюк, заступник Луцького міського голови Ірина Чебелюк, скульптор Микола Головань, директор Волинського краєзнавчого музею Оксана Важатко віддали належне громадянському вчинку Олега Виноградова, який упродовж багатьох років безплатно займався популяризацією підземель костелу, підготовкою їх як екскурсійного об’єкта.

— Сьогоднішня подія — чудовий приклад співпраці віри й розуму, церкви і керівництва історико-культурного заповідника. Нас об’єднує не тільки те, що ми — сусіди, що ми маємо над чим працювати, а й те, що ми — друзі, яких єднають ідея, ентузіазм, які започаткував Олег Виноградов, — сказав настоятель кафедрального костелу святих апостолів Петра і Павла, отець-канонік Павло Хом’як, після освячення меморіальної дошки Олегу Виноградову. Ксьондз Павло зауважив, що насправді в підземеллі ще багато роботи.

З цим важко не погодитися, але початок доброї справи вже зроблено. Оглядаючи підземелля, насамперед звернув увагу на зруйновані поховальні ніші з людськими кістяками. Їх тут багато. І лише одна не зруйнована. Вже ввечері, переглядаючи зроблені фотографії, помітив на деяких з них дивні прозорі кулі. Спочатку подумав, що це — краплі вологи на об’єктиві. Але ці кулі були лише на окремих знімках і зроблені у приміщеннях, де розміщені поховальні камери. На інших знімках, зроблених за кілька миттєвостей до або після, — жодної. Чим не містика! Можливо, це — душі померлих лучан вийшли подякувати своїм нащадкам за увагу до них? Скільки ж бо років над пам’яттю померлих тут знущалися. Це ж треба було додуматися — зберігати капусту, буряки та інші овочі поміж людських кісток...

Відтепер у підземному некрополі лунатимуть не лише голоси туристів та екскурсоводів, а й звучатиме слово Боже. Священики костелу провели тут перше богослужіння, і ця традиція буде продовжена. 400-літня святиня відкриває для нас свої двері і запрошує у свій таємничий духовний світ.

Волинська область.

Фото автора.