Дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці вражає вишуканістю своїх форм.
Свято-Гергіївська церква, беззаперечно, є візитною карткою Любомля
І мало хто з майже півмільйона туристів, які літньої пори поспішають до цілющих вод озера, зупиняється в цьому містечку, аби оглянути історичний населений пункт. Але ж багато для цього не треба, варто лише повернути праворуч і вулицею Незалежності проїхати в центр.
Перша писемна згадка про містечко — в Іпатіївському літопису за 1287 рік. Цікаво, що одна з частин не менш відомого Галицько-Волинського літопису писалася саме в Любомлі. Назва населеного пункту нібито походить від того, що волинському князю Володимиру Васильковичу було в ньому любо й затишно. Тут у 1288 року він і знайшов вічний спокій.
Князь розбудовував місто і зробив його однією із свої резиденцій. У 1280-х роках у Любомлі збудували муровану Свято-Георгіївську церкву, що стоїть і понині. Особливо красивий храм у жовтні в оточенні покритих позолотою осені дерев і квітів, якими тут засаджене все подвір’я. А змонтовані на дзвіниці в 2013 році куранти щогодини відміряють час мелодією «Молитви за Україну» Миколи Лисенка («Боже Великий Єдиний, нам Україну храни...»), також відбивають кожну чверть години.
Вночі циферблат хронометра підсвічується.
Зберігся до наших днів і костел Святої Трійці, який у 1412 році побудував польський король Владислав II Ягайло.
Значно менше пощастило збудованій в 1510 році великій синагозі. Єврейська громада Любомля була численною і вважалась однією з найстаріших в Україні. Ще в 1929-му 94 відсотки населення містечка становили євреї. В жовтні 1942 року фашисти знищили їх майже всіх. У 1947 році синагогу розібрали і цеглою з неї вимостили дорогу. В 1974-му в Тель-Авіві, до 600-ліття Любомльської єврейської громади, видали об’ємну книгу про Любомль, а в 2003-му була випущена американська документальна стрічка Айліна Дугласа і Рона Штейна «Любомль. Моє серце пам’ятає». Використовуючи спогади вцілілих свідків тих подій, архівні фотографії та відеоматеріали, автори фільму реконструювали життя в Любомлі, одному з тисяч єврейських містечок Європи, які були знищені в результаті Голокосту.
У 1782 році граф Браницький збудував тут величезний палац. На жаль, на сьогодні збереглася лише невелика і далеко не найкрасивіша його флігельна частина, в якій нині розташована дитяча спортивна школа.
Любомль ще в 1541 році отримав Магдебурзьке право.
Серед пам’яток місцевого значення, зокрема, побудована в 1884 році дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці. Храм вражає вишуканістю форм і є одним із найкрасивіших зразків дерев’яної архітектури в області.
Колорит міста кінця ХVIII — початку ХХ століття передає забудова центральної площі (колишня площа Ринок).
Знайомлячись із найстарішим Свято-Георгіївським храмом, ви обов’язково звернете увагу на розташоване поруч із церквою городище «Замчище» — пам’ятку археології національного значення. На його території, на місці дитинця літописного Любомля ХІІІ століття, розташована насипана в XIV столітті Замкова гірка. Перша документальна згадка про замок датується 1392 роком. Проіснував він до кінця XVIII століття і був розібраний за вказівкою графа Францішка Ксаверія Браницького. В 1970-х роках на вершині пагорба відкрили Меморіал Слави. Місцеві жителі називають замчище Фосія (від латинського слова fossa — рів). Рову з водою давно вже немає, а спогад про нього дійшов до наших днів.
Ще кілька років тому в місті зберігався будинок, в якому народилася і провела дитинство народна артистка СРСР Наталія Ужвій (зруйнували в 2015-му).
Нині Любомль лежить обабіч міжнародної магістралі М-07, так само обходять важливі шляхи й інші історичні населені пункти Волині — Луків, Олику, Берестечко. А виникли і розвивалися вони лише завдяки тому, що перебували на перехрестях торгових доріг. Наш динамічний час змінив їх напрямки. Але варто хоч подекуди повертати свої маршрути в містечка, де ще є свідки нашої сивої історії.
Волинська область.
Фото автора.
