Південний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам’яті в рамках краєзнавчого проекту «Український Південь» презентував перший фільм, що розповідає історію колишнього Аккермана, нині Білгорода-Дністровського на Одещині. Одне з найдавніших міст у світі пам’ятає майже десяток імперій і стільки само різних історичних епох. Автори ролика зазначають, що є в нього й «український стрижень, що залишався тут із середніх віків понині».

Загалом планується створити п’ять фільмів-лекцій про степову Україну, котрі розвінчують російські міфи про історію Північного Причорномор’я.

«Дике поле», «безлюдні степи», «татарська орда» і потім раптом — «Новоросія». Російська імперська і згодом радянська історіографія брехнею і міфологізацією прибрала до своїх рук історію Південної України. Цією серією краєзнавчих роликів ми хочемо спростувати багато міфів, які утворювали брехливий метанаратив російської історії, та розказати, що на території Північного Причорномор’я довгий час проживали пліч-о-пліч з українцями інші народи, допоки сюди не прийшла російська імперська колонізація», — зазначає начальник Південного міжрегіонального відділу УІНП Сергій Гуцалюк.

То чи справді південні терени України є історично російськими? Ні! У VI ст. до н. е. вихідці з давньогрецького міста Мілет заснували на березі річки Дністер свою колонію, яка спочатку називалася Офіуса, а потім Тіра. У I ст. н. е. Тіра увійшла до складу провінції Римської імперії, а в середині III ст. зазнала нападів ґотів, згодом була зруйнована гуннами. Під час великого переселення народів місто переходило від однієї держави до іншої. У VIII — IX ст. слов’янські племена уличів і тиверців на руїнах древнього поліса заснували місто Білгород. У 907 році під час походу київського князя Олега на Царгород поліс увійшов до складу Київської Русі. У 915-му його захоплюють печеніги, деякий час місто належало Угорському королівству, потім увійшло до складу Галицько-Волинського князівства і було його частиною до нашестя монголо-татар. 1484 року місто захоплюють турки-османи, і впродовж 328 літ воно перебуває під турецьким ярмом під новою назвою Аккерман. Неодноразово на форт нападає козацький флот. 1574 року 25 чайок з екіпажем щонайменше 600 осіб підійшли до неприступних мурів і ненадовго заволоділи містом. 1595-го фортецю взяли запорозькі козаки під керівництвом гетьмана Григорія Лободи. 1806 року місто відійшло до Російської імперії, буджайських і ногайських татар звідси виселили до Таврійської губернії, а спустошений край почали заселяти болгари, гагаузи, російські старообрядці, німецькі колоністи та українські козаки.

Після революції 1917 року над містом-фортецею підіймають синьо-жовтий прапор. З 1918-го по 1940-й Аккерман (так місто називалося до 1944-го) перебуває в складі Румунії, а потім переходить до УРСР.

Білгород-Дністровський — найпотужніша фортеця на півдні України. До її історичної назви додали Дністровський, аби відрізняти від Бєлгорода, що в Росії.
У різні часи тут побували видатні українські діячі — Микола Лисенко і Леся Українка, Іван Нечуй-Левицький та Іван Карпенко-Карий, Марко Кропивницький, Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Заньковецька.

Консультантами презентованого ролика стали доцент кафедри історії України ОНУ іменіІ. Мечникова Володимир Полторак, співробітник відділу археології Криму та Північно-Західного Причорномор’я Інституту археології Олег Савельєв, директор КП «Фортеця» Олександр Морозов, завідувач кафедри історії України Південноукраїнського педагогічного університету імені К. Ушинського Андрій Красножон.

Нагадаємо, у липні 2020 року УІНП запустив інформаційно-просвітницьку програму «Південь без міфів».