Вклонившись могилі Тараса Шевченка, 66-річний чоловік розкидав навколо майже тисячу листівок, у яких написав: «Протест проти російської окупації на Україні! Протест проти русифікації українського народу! Хай живе самостійна соборна Українська держава». І далі: «На знак протесту спалився Олекса Гірник з Калуша. Тільки так можна протестувати в Радянському Союзі!». Після цього на нижній алеї парку облив себе бензином і підпалив запальничкою.
До цього свідомого кроку Олекса Гірник готувався у польському таборі «Береза-Картуська», куди його кинув у 1937 році польський режим як керівника п’ятірки українських націоналістів, та під час відбування покарання у Норильську і Магадані. До восьми років таборів у 1939-му радянська влада засудила калушанина за участь у зібранні «Пласту».
Співробітники правоохоронних органів на схилах Чернечої гори зібрали 987 листівок Олекси Гірника, шість прокламацій у нагрудній кишені приховав міліціонер Олександр Гнучий. Кадебісти усіляко замовчували факт політичного самоспалення, дружині Олекси повідомили, що він згорів в автокатастрофі, для місцевого населення була інша версія. Мовляв, безхатько на горі розвів вогнище і з необережності згорів. Та все ж правда про акцію протесту проти колонізації України комуністичним режимом, про яку знали працівники музею, швидко поширилася Каневом.
Олекса Гірник — символ нескореності та безкомпромісної боротьби за українську Україну. У Богородчанах на Прикарпатті Герою України (2007) відкрито пам’ятник, у Калуші на будинку, де він мешкав з родиною, і в Івано-Франківську на будівлі гімназії, де навчався дисидент, — меморіальні дошки. У Каневі на місці самоспалення Олекси Гірника встановлено пам’ятний знак.
Фото із відкритих джерел.
