Плакат-заклик.
 


Василь Вишиваний у 1914—1915 роках.

Ці слова належать представникові однієї з найбільш могутніх монарших династій Європи, нащадкові королівської династії, яка правила понад шість століть, Вільгельмові Габсбургу Лотаринзькому, котрий став на бік поневоленого українського народу, перейнявся його прагненням вивільнитися з чужих пут — австро-угорських і російських.

— Іване Михайловичу, з чого зародився ваш інтерес до постаті Вишиваного?

— Якось мій давній приятель, візаві по дипломатичній роботі в Угорщині, Стефан Кузміч, котрий довго був радником посольства Австрійської Республіки з питань культури і культурного співробітництва і має у своєму роду слов’янське коріння (його батько — серб), нагадав, що в середині минулого року, під час офіційного візиту до Австрії Президента України Володимира Зеленського і його переговорів з федеральним президентом
цієї країни Александром ван дер Белленом, наш Президент висловив думку, що звернеться з проханням назвати одну із площ Відня іменем, історично пов’язаним з Україною.

Ішлося про столичний майдан Відня — перед парафіально-пастирським храмом Української греко-католицької церкви Святої мучениці Варвари, який уже 246-й рік належить українській діаспорі. Досі ця площа не має назви.

Саме тоді Стефан Кузміч і згадав про історію життя нащадка австрійської королівської династії, яка свого часу правила понад півтора століття на величезній території Європи, — Вільгельма Франца Йозефа Карла фон Габсбурга Лотаринзького (Erzherzog Wilhelm Franz Joseph Karl von Habsburg-Lothringen). Він — «блудний син» для своїх кровних батьків і велика надія для поневолених українців, ідеаліст-романтик, професійний військовий, поет і реальний претендент на булаву гетьмана України.

У пам’ять українського народу він увійшов як Василь Вишиваний.

— Просив би вас розповісти детальніше про біографію цього діяча...

— Будь ласка! Вільгельм фон Габсбург народився 10 лютого 1895 року в містечку Пула, на узбережжі Адріатичного моря (сучасна Хорватія) у родовому маєтку батька — ерцгерцога Карла Стефана Габсбурга. Саме ця гілка Габсбургів-Лотарингів дала світові кількох австрійських королів та імператорів, зокрема і Франца Йосифа, який був троюрідним дядьком Вільгельма. У різні часи Габсбурги були володарями Німеччини, Нідерландів, Іспанії, Чехії, Угорщини, Хорватії, Португалії, Мексики, Сицилії, Трансільванії, Галичини, Неаполітанського королівства... Батько Вільгельма Карл Габсбург служив адміралом австрійського військово-морського флоту. Вільгельм у 14 років здійснив дуже важливу подорож свого життя — таємно від родини кілька днів мандрував Гуцульщиною, поки його не розшукали і не повернули додому. Пізніше згадував, що для нього ця подорож була життєво важливою.

Вільгельм мав добру освіту — знав італійську, німецьку, французьку, англійську. У 1915 році успішно закінчив Віденську військову академію і потрапив на фронти Першої світової. Його призначили до 13-го уланського полку, що складався переважно з українців-галичан Золочівського повіту (сучасна Львівщина). Ерцгерцог за допомогою вояка зі свого полку, уродженця Тернопільщини на прізвище Приймак, вивчав українську мову. Незабаром міг читати коротку «Історію України» Михайла Грушевського.

— Повага вояків до свого командира проявилася в їх дарунку Вільгельмові вишиваної сорочки, — оповідає далі І. Вашкеба. —
4 лютого 1917 року «Вісник Союзу визволення України» опублікував фото Вільгельма Габсбурга у вишиванці, відтоді архікнязь Вільгельм і звався «Вишиваний». Перший офіційний виступ архікнязя в українській справі відбувся восени 1917-го, коли від імені Габсбурського імператора Карла йому доручили вітати у Львові митрополита Андрея Шептицького, який повертався на батьківщину з російського полону.

Будучи членом сенату, ерцгерцог познайомився з українськими парламентаріями. Вважається, що не без впливу ерцгерцога було призначено першим міністром народного здоров’я тодішньої Австро-Угорщини українця Івана Горбачевського.

Далі архікнязя призначено керівником «Військової групи ерцгерцога Вільгельма», до якої належав і курінь Українських січових стрільців (УСС), яким він командував.

1918 року Вільгельм Габсбург опинився на півдні України, де тривала визвольна війна. Згодом генерал-полковник армії УНР Омелянович-Павленко згадував: «Моя думка, що зовсім не романтизм і не якісь особливі егоїстичні, політичні комбінації приваблюють до нашої справи полк Василя Вишиваного, а щось більше і настільки істотне, що навіть наша мілітаристська і політична поразка не зупиняє його при всяких можливих випадках виступати... в обороні нашої справи. Навіть в умовах, коли в Європі українство було синонімом «більшовизму другого сорту», архікнязь завжди прикрашав себе нашою національною стрічкою. Полковник Василь Вишиваний і на Катеринославщині лишив по собі добру згадку і як людина, і як старшина, і як політик...».

Полк Українських січових стрільців під командуванням Вільгельма Габсбурга — Василя Вишиваного воював у різних місцях, побував у містах Олександрівськ (Запоріжжя), Кам’янець-Подільський, Жмеринка.

— На думку Вишиваного зважала тогочасна українська еліта. Зокрема, Скоропадський і Петлюра...

— Так і було. Адже популярність Василя Вишиваного серед українців стала настільки великою, що до нього не раз зверталися військові та політики із пропозицією очолити повстання проти гетьмана Скоропадського. Та й сам Скоропадський відчував, що популярність Вишиваного може йому дуже завадити. Тож гетьман тричі вимагав відкликати з України архікнязя Вільгельма. А сам архікнязь мусив тричі письмово пояснювати свою позицію в українському питанні перед імператорами Австро-Угорщини та Німеччини. Урешті-решт, — каже І. Вашкеба, — його разом із січовими стрільцями відправили з Наддніпрянщини до Чернівців, де тоді йшло до проголошення самостійності західних країв України.

І Вільгельм Габсбург — Василь Вишиваний укотре опинився на перехресті українських політичних міжусобиць. Уряд Західно-Української Народної Республіки, побоюючись за його долю, запропонував ерцгерцогу пересидіти при Бучацькому монастирі ордена отців Василіян УГКЦ. Щоправда, Вишиваний не захотів ховатися і продовжував військову службу.

Послугами Вільгельма Габсбурга скористалася й Директорія УНР. Головний отаман Симон Петлюра прийняв його особисто і присвоїв звання полковника армії УНР.

— Але ж згодом він покинув Петлюру!

— Наведу лише факти... За часів Директорії, з 14 листопада 1918-го по 10 листопада 1920-го, Василь Вишиваний працював у секретаріаті міністерства військових справ УНР, став особистим дорадником Симона Петлюри. Проте коли Петлюра прилучився до альянсу з прем’єр-міністром Польщі Пілсудським, архікнязь негативно сприйняв цей крок голови Директорії. Вишиваний не схвалював угоду, що передбачала залишити Галичину у складі Польщі в обмін на допомогу польської армії в боротьбі з більшовиками. Габсбург-Вишиваний вважав це зрадою. І пішов у відставку. Він належав до тих людей, які випередили в національній самосвідомості багатьох українців, що були тоді при керівництві.

Прибувши до Австрії, Вишиваний зайнявся журналістською та літературною працею, видавав у Відні часопис «Соборна Україна». Саме у Відні 1921 року Вишиваний випустив поетичну збірку «Минають дні...». Збірка відбиває той моральний стан, в якому опинився Вільгельм-Василь після поразки українських визвольних змагань.

Минають дні

розкішного кохання,

Минають дні журби,

Минають дні 

великого страждання,

Важкої боротьби.

— У міжвоєнний період Вишиваний мав у Відні лакофарбовий завод, з прибутків від нього жив сам і допомагав багатьом українським емігрантам.

Під час Другої світової війни Василь Вишиваний входив до антифашистської організації, кілька разів перебував під арештом у гестапо. А у вересні 1947 року працівники контррозвідки групи радянських військ в Австрії таємно захопили Василя Вишиваного в місті Баден під Віднем і переправили до Львова, а згодом до Києва, до сумнозвісної Лук’янівської в’язниці. Йому інкримінували, що, «походячи з правлячої австрійської династії Габсбургів, 1918 року очолив одну з груп австрійської окупаційної армії (будучи полковником українських січових стрільців) в Україні, готувався стати її президентом. Служив в уряді Симона Петлюри. У 1944—1945 роках був агентом англійської та французької розвідок, мав контакти із членами ОУН».

Він не визнав себе винним, проте 25 травня 1948 року, після восьмимісячного перебування в київській в’язниці, колишнього полковника українських січових стрільців, військового коменданта Запоріжжя було засуджено до 25 років таборів. Москва вирішила, що цього замало, і призначила Василю Вишиваному двадцятьп’ятку не таборів, а найсуворішого Володимирського централу, спецтюрми для особливо небезпечних злочинців.

Однак виснажений майже щоденними допитами Вишиваний помер у Києві, в тюремній лікарні, 18 серпня 1948-го. В акті про смерть записано: «18. VІІІ-48 р. о 23.00 годині в лікарні тюрми № 1 м. Києва помер ув’язнений Габсбург-Льотрінген Вільгельм Степанович; поступив до лікарні із 17-тої камери 01. VІІ.-48 р.». І далі — резолюція начальника в’язниці капітана Г. Журавльова: «Разрешаю труп предать земле». Є припущення, що прах Вишиваного похований у Биківні поблизу Києва.

...Колись, ще в австрійській армії, його звинуватили у проукраїнських настроях. Він відповів: «Почуваю себе українцем, тому інтереси України для мене на першому місці».

— А як сучасна Україна береже пам’ять про нього?

—Я вже казав, що торік Президент України клопотав перед керівництвом Австрії, щоб назвати площу Відня перед українським храмом іменем архікнязя. На тому ж храмі Святої мучениці Варвари у 1998 році встановлено меморіальну дошку-барельєф Василеві Вишиваному. 2020-й Львівська облрада оголосила роком Василя Вишиваного, святкуючи 125-річчя з дня народження австрійського ерцгерцога. На його честь в одному з готелів міста відкрито номер його імені. А в місті Золочів, яке тісно пов’язане з ім’ям Вишиваного, організували виставку. Ще в кількох містах України названо вулиці й провулки іменем Вишиваного

На сьогодні опубліковано низку науково-біографічних досліджень і статей М. Омельяновича-Павленка, В. Петрова, О. Думіна, Д. Дорошенка, Ю. Терещенка,Т. Осташко...

Нещодавно Український інститут національної пам’яті, Центр досліджень визвольного руху та Архів СБУ видали невелику, ілюстровану прижиттєвими фотографіями збірку під назвою «Вільгельм фон Габсбург — Василь Вишиваний 1895—1948».

Два роки тому на лібрето українського письменника Сергія Жадана створено оперу про Василя Вишиваного, на прем’єру якої в Харкові запросили главу дому Габсбургів — Карла фон Габсбурга, родина котрого дуже прихильно ставиться до України.

І найсвіжіше! Мої австрійські приятелі повідомили, що їхній столичний муніципалітет готується ухвалити рішення й назвати згадану площу перед храмом Святої мучениці Варвари у Відні іменем Василя Вишиваного. Дай Боже! Будемо радіти.

Із досьє «Голосу України»

Унікальна доля в заслуженого журналіста України, дипломата, перекладача Івана Вашкеби (на знімку праворуч), який незабаром (26 лютого) святкуватиме 80-річчя. Ця тонкої натури глибоко інтелігентна, високопорядна людина володіє рідкісним даром: хоч би де працював, здобував лише друзів!..

А їх у Івана Михайловича від Будапешта, Белграда, Відня, Брюсселя, Праги, Варшави — до Києва, Астани й Улан-Батора...

Працюючи у 70—80-х роках у Будинку радянської науки й культури в угорській столиці, бездоганно володіючи угорською й кількома європейськими мовами, зробив великий внесок у налагодження тісних культурних взаємин між українським і угорським народами. І це високо оцінили, присвоїли 1984 року Іванові Вашкебі звання «Почесний громадянин Будапешта».

Працюючи з другої половини 80-х і до весни 92-го першим секретарем радянського посольства, прислужився до організації перших відвідин Л. Кравчуком столиці Угорщини, налагодженню дипломатичних і культурних зв’язків між двома незалежними країнами...

Життя його кидало то на Кубу під час Карибської кризи — як солдата, то в Польщу — як аналітика й дипломата, працював перед тим власкором Українського радіо й телебачення в Ужгороді, головним редактором обласного радіо, вже пізніше — начальником управління внутрішньої політики ОДА, в Національному інституті стратегічних досліджень при Президентові України... І нині пенсіонер Вашкеба працює: перекладає, пише статті й книжки. Нещодавно завершив науково-пошукову розвідку про Василя Вишиваного — українського патріота з роду Габсбургів. Саме про це наша розмова.

Вів розмову Василь НИТКА.

Ужгород.

Фото надано Іваном Вашкебою.