Для спілкування з журналістом Василь Гук зупинив роботу. Він, староста Обухівського старостинського округу, працював у своєму кабінеті. Щоправда, не за робочим столом — меблів ще немає. Разом з іще двома односельцями він ремонтував кімнату.

Приміщення сільради передали під амбулаторію

«Грубку перемуровуємо, — каже Василь Гук. — Засукали з хлопцями рукави, працюємо, бо зима не забариться. У цій кімнаті буде кабінет для старости».
Як пояснив співрозмовник, приміщення старе. На дві половини. В одній — відділення поштового зв’язку. Друга частина залишалася порожня. У ній староста власноруч робить ремонт, облаштовує для себе робоче місце.

Зрештою, міг не обтяжуватися зайвими клопотами. Адже колишня сільська рада мала непогані умови. В її розпорядженні був двоповерховий будинок. Його передали під амбулаторію сімейної медицини.

Раніше медики працювали в будинку, який перебував в аварійному стані. Пацієнти постійно нарікали на незадовільні умови. Медики змушені були терпіти. Після переходу в двоповерхове приміщення колишньої сільради ситуація змінилася. Адже тут більше місця, є всі комунікації, обладнано санвузол...

Факт

Мурованокуриловецька селищна рада визнана одним із переможців конкурсу Вінницької облради «Комфортні громади». На реалізацію проекту «Безпечна громада» з обласного бюджету отримають 350 тисяч гривень. За грантові кошти від перемоги у ще одному конкурсі збудують мультиспортивний комплекс вартістю 800 тисяч гривень.

— Плануємо після ремонту відкрити денний стаціонар, чого не було раніше, — розповідає Василь Гук. — А для старости вистачить і однієї кімнати. Раніше в сільраді працювали, якщо не помиляюся, восьмеро людей плюс прибиральниця. Нині у штатному розписі три посади: крім старости, передбачена оплачувана робота для діловода і робітника з благоустрою.

Обухівський старостинський округ об’єднує п’ять населених пунктів. Загалом у них проживають майже 1700 мешканців. З чим найчастіше звертаються до керівника сільської громади?

— Найбільше звернень стосується оформлення субсидій, — уточнює співрозмовник. — Наші села не газифіковані. Переважну більшість будинків їхні мешканці обігрівають твердим паливом. Дехто встановив електричні котли. Для приготування їжі використовують скраплений газ. Його завозять у балонах. Держава частково відшкодовує вартість твердого палива. Передбачено компенсацію також на скраплений газ. Повертають кошти за два балони. За словами співрозмовника, нині це 1300 гривень (вартість одного балона — 650 гривень).

Щоправда, при його купівлі виникає складність з отриманням чека. Не всі постачальники видають документ за отримані ними кошти. Земляки просять допомогти вирішити це питання, бо в селі кожна гривня дорога.

Староста має бланки на оформлення субсидій, власну печатку. Він затверджує акти на використання домогосподарствами твердого палива, скрапленого газу чи електрики, якщо йде мова про електричне опалення. Підготовлені документи передає у відділ соцзабезпечення селищної ради. В обов’язки старости входить також виконання доручень військ-комату. Таких доручень надходить немало. Принаймні так стверджує співрозмовник.

— Не раз доводиться чути від людей, як їм не-просто оформити заповіт чи спадщину, — розповідає Василь Гук. — Для цього треба їхати в Муровані Курилівці (колишній райцентр. — Авт.), бо нотаріальних дій староста не вчиняє. З Обухова відстань 25 кілометрів, з інших населених пунктів — ще далі. Документи, про які згадували, за один раз не оформляють, їхати доводиться повторно. Клопітно, незручно та ще й додаткові витрати на дорогу. Раніше все це можна було оформити на місці, в сільраді.

Тільки одну ніч простояли деревця

Обов’язки сільського старости визначено в Законі «Про місцеве само-врядування в Україні». Василь Гук каже, що в документі немає такого пункту, як зміна психології людей у громаді.

Співрозмовник переконаний, що це дуже важлива справа. Нею слід займатися кожному керівнику, щоб згуртувати громаду. На підтвердження сказаного навів два факти, чому це потрібно робити. Обидва неприємно вразили і громаду, і автора публікації.

«Обабіч дороги, що веде до села Обухів, росли чагарники, — розповідає Василь Гук. — Вирішили розчистити їх. На тому місці посадили туї. Щоб красиво було. Дітям, онукам залишилася б красота, дерева показували б їм дорогу до села».

Коментар

Селищний голова Мурованих Куриловець Галина ЦИБУЛЬСЬКА :

— Наша громада має свою особливість. 19 колишніх сільських рад приєдналися до селищної ради колишнього райцентру Муровані Курилівці, саме приєдналися, а не об’єдналися. Завершився цей процес у 2019 році. На той час законом уже не було передбачено створення громад шляхом об’єднання.

Друга особливість у тому, що не всі населені пункти увійшли з однаковим фінансовим багажем. Так, згадане село Обухів мало борг на суму півтора мільйона гривень. Колишня сільрада брала кредит на прокладання водогону і не розрахувалася. Так само в боргах ще деякі приєднані сільради. Тепер ми змушені повертати позичені ними кошти. Хоча річний бюджет у нас зовсім незначний, разом із субвенціями становить 150 мільйонів гривень.

Є громади, які приєдналися із власними коштами. Наприклад, село Вербовець на той час мало 700 тисяч гривень на рахунку. Поки що ми їх не профінансували, як то кажуть, навіть на гривню. Саме через це деякі старости кажуть про несправедливість у розподілі коштів. Пояснюю їм, що маємо пройти цей етап, тобто розрахуватися з боргами, бо за нас цього ніхто не зробить.

Нарешті про третю особливість. Територія району географічно розтягнута, а села, що вздовж Дністра, ще й розташовані на крутих схилах. Це на-клало свій відбиток на визначення кількості старостинських округів. Спершу планували створити їх не більш як десять. Коли детально вникли у ситуацію, стало зрозуміло, що треба їх стільки, як було сільських рад, тобто 19. У штатному розписі передбачили в кожному окрузі посади діловода і робітника з благоустрою. Щоправда, дехто зі старост обходиться без діловода і в такий спосіб економить кошти.

Люди дружно зібралися, стали до роботи, витратили свій час. Без техніки не можна було обійтися. Напередодні фермер Петро Струсевич із сусіднього господарства «Велес Віта» дав екскаватор, тракторист весь день розчищав ним узбіччя. Допомогли також фермери Дмитруки, батько й син, власники ФГ «Вищеольчедаївське». Садити дерева вийшли жінки і чоловіки. Дехто прийшов із дітьми. Толокою посадили 45 саджанців туї. Рівненько, як під лінійку. Вони невеликі, висотою трохи менш як метр, все одно стало красивіше, ніж було.

Співрозмовник пояснив, що за придбані саджанці ще не встигли розрахуватися. Їх надали громаді в борг. Повернути кошти мають восени, після того, як орендарі сплатять податок за землю.

Тільки одну ніч простояли деревця. На ранок їх залишилося 26. Через декілька днів вирвали з корінням ще сім дерев і... поскидали в канаву навпроти через дорогу. «Це вже, без сумніву, зробили на зло тим, хто висаджував дерева, бо ж не вкрали», — каже Василь Гук.

Староста звертався до поліції. Там обіцяли розслідувати. Натомість навіть не опитали чергових на залізничному переїзді. Вони там перебувають цілодобово. Звідти починається дорога до села. До речі, там також здійснюється відеозапис. «Не буде поліція займатися такими дрібницями, — пояснив старості один із ветеранів колишньої міліції. — Забудь про свої саджанці».

Довідково

Василь Гук за віком найстарший серед 19 старост їхньої ОТГ. Невдовзі йому виповниться 70. У нього великий досвід роботи з людьми. Свого часу працював на відповідальних посадах у колишньому Мурованокуриловецькому районі: керівником районної ради, районного управління сільського господарства, очолював комбінат хлібопродуктів. Проживає в селі Обухів, що є центром старостинського округу, тому добре знає людей своєї громади і розуміє їхні проблеми. «Гук не білоручка», — кажуть про нього в селі, бо знають, що може стати до фізичної роботи разом з іншими. Це також додає старості авторитету серед простих людей.

Хтось шкодить громаді «тихою сапою»

Порядним, совісним односельцям прикро за те, що серед них є ті, хто «тихою сапою» шкодить громаді.

— Після цієї неприємної пригоди до мене звернулися декілька сільських жінок, — розповідає Василь Гук. — Сказали, що мають намір висадити чорнобривці і соняшники та бодай у такий спосіб прикрасити узбіччя шляху до села. Так і зробили. На осінь плануємо знову повторити висадження туй. Вірю, що добра справа може змінити свідомість навіть тих, хто своїм вчинком перекреслив працю інших земляків.

Керівник громади не має сумніву, що це зробили, як він каже, свої, тобто односельці. Староста говоритиме про це на зібранні громади. Бо знає: в селі найбільше бояться громадського осуду. Навіть ті, хто, здавалося б, нічого не боїться, для таких теж важливо «що люди скажуть...». Прізвищ не називатиме, бо ж не знає. Сам факт оприлюднення інформації вже матиме ефект. Вестиме мову і про випадки, що час від часу трапляються в селі Берлядка їхнього старостинського округу.

Раніше воно мало назву Петрівка. Під час декомунізації населеному пункту повернули його давню назву. Не сприйняли цього слова місцеві. Як тільки не відмінювали його! Інколи слово звучало вульгарно. Про мило-звучність сприйняття годі казати. Просили комісію з декомунізації залишити назву «Петрівка». З такими само листами зверталися до посадовців у районі, області, навіть до Києва відправляли листи. Переконували, що Петрівка не має жодного стосунку до того Петровського, який причетний до Голодомору в Україні. Не допомогло це селянам.

— Табличка з написом «Берлядка» знову лежить під ногами, — розповів під час нашої розмови Василь Гук. — Не сприймають місцеві таку назву. Ось і висловлюють свій протест. Дорожні служби встановлюють табличку, а хтось уперто збиває її. Неправильно все це, але маємо те, що маємо.

Неспроста староста казав про необхідність змінювати психологію людей, виховувати в них шанобливе ставлення до того, що роблять інші. «Громада — твій рідний дім!» — такий слоган може з’явитися в селах старостинського округу. А після усвідомлення значення цих слів будуть зміни на краще.

Вінницька область

На знімку: староста Василь Гук разом із мешканцями села Привітне поклав квіти до пам’ятника землякам, які не повернулися з доріг Другої світової війни.

Фото Олени МАЛАНЧУК.