Розпочалося все з Києва. Україна тоді наполегливо виборювала незалежність. Важливою складовою самостійної держави мали стати знання своєї історії (часто прихованої московською імперією) та виховання патріотизму. Саме тому — з ініціативи Народного руху України — вирішили урочисто відзначити 500-ліття Запорозької Січі.

З цієї нагоди 9 серпня 1990 року до Києва на козацьку раду приїхали 500 делегатів з усіх областей України — від Харкова до Львова, від Чернігова до Запоріжжя. Житомирська делегація там була однією з найактивніших.

На раді тоді ухвалили:

— створити козацькі осередки по всій Україні;

— пробуджувати в народу національну свідомість;

— зберегти звичаї і чесноти давнього козацького руху.

«У нашій області перший підхопив ідею утворити козацтво тодішній голова обласного відділення Народного руху України, активіст Товариства української мови «Просвіта» Святослав Васильчук, — розповідає Віктор Крижанівський, автор і упорядник книжки «Честь і віра» про історію житомирського козацького руху. — Його підтримали тодішній завідувач юридичного відділу міськвиконкому Володимир Гарбуз, викладач Валерій Березівський, письменник Олександр Швед та багато інших. Через кілька років після утворення і назву козацькому об’єднанню дали — з історії нашого краю: «Поліська Січ». Саме так називав своє військове товариство отаман Тарас Бульба-Боровець, котрий боровся за незалежну Україну в часи фашистської окупації. Але заклик «На Січ!» у 1990-х роках активно лунав по всіх районах області».

Уперше крайове козацьке товариство публічно заявило про себе на Покрову — 14 жовтня 1990 року в селі Кодня під Житомиром. Саме тут свято бережуть пам’ять про героїв Коліївщини — народного повстання проти панського рабства. Па-м’ятають і про те, що сюди приїздив Тарас Шевченко — вклонитися могилам героїв-повстанців. Тож і козаки пройшлися до братських могил урочистим маршем, поклали квіти, вистрелили з давніх, ще з часів Запорозької Січі, козацьких гармат.

Як козацьке товариство розвивалося далі? Віктор Крижанівський продовжує свою розповідь.

— Керівниками — кошовими отаманами обирали завжди патріотів, шанованих в області людей. Першим кошовим отаманом став Валерій Березівський, далі його змінив полковник Збройних Сил України Микола Василькевич, потім — начальник юридичного відділу міськвиконкому Володимир Гарбуз та інші. Найдовше очолював обласну козацьку спільноту (з 1994-го по 2020 рік) Анатолій Шевчук, колишній начальник дільниці заводу верстатів-автоматів (був такий у Житомирі, свого часу один із найбільших в Європі).

За 30 років козацькому товариству «Поліська Січ» вдалося зробити дуже багато і для увічнення пам’яті наших героїв, і для виховання патріотизму. Віктор Крижанівський може розповідати про це довго.

Насамперед вдалося встановити цілий комплекс пам’ятників у селі Паволоч (ще недавно Попільнянського району). Саме в цьому селі за часів Запорозької Січі була база Паволоцького козацького полку, кілька разів бував Богдан Хмельницький та інші славні козацькі гетьмани.

Крім пам’ятників і козацьких хрестів, «Поліська Січ» тут поновила криницю — з неї любив пити Богдан Хмельницький, збудували козацьку церкву.

Пам’ятники запорізьким гетьманам Івану Виговському спорудили в його рідному селі Вигові Коростенського району, Івану Самойловичу — в Ходоркові Попільнянського району. Під містечком Чудновим встановили меморіал на честь Чуднівської битви 1666 року, де зійшлися в двобої російські та польські війська,  яка закінчилася Слободищенським трактатом — на користь Запорозької Січі.

А ще житомирські козаки ініціювали, фінансували і будували пам’ятники жертвам Голодомору та сталінських репресій у селах Верлоці, Яроповичах, Никонівці, Кодні та в Житомирі. Відкривали меморіальні дошки на честь славних українців, котрі жили і працювали в нашому краї. Допомагали молодим науковцям вивчати приховані сторінки історії та видавати про це книжки. Також виховували патріотизм у підростаючого покоління: організовували поїздки школярів до Берестечка, Батурина, Чигирина та на Хортицю.

Нині кошовим отаманом, генерал-осавулом «Поліської Січі» є відомий в області громадський і політичний діяч, спортсмен Олександр Коцюбко.

Обласна козацька рада, що збиралася нещодавно, констатувала: незважаючи на непрості часи, що їх переживає держава, силу козацького духу вдається зберегти, добрі справи — розширювати. Нині, констатували у звіті, в «Поліській Січі» є 2326 реєстрових козаків. У кожному районі, в кожному містечку є свій козацький курінь з курінним отаманом. Характерно, що останнім часом у козацькі лави активно вливається молодь — тоді як раніше тут були люди переважно середнього і старшого віку. Та й у день зібрання прийняли чотирьох молодих козачат: їх благословив батюшка Костянтин Гулюк.

Що стосується добрих справ, то дещо змінилося їх спрямування. Раніше необхідні були пам’ять і пам’ятники — чим і займалися козаки-патріоти. А тепер виникла проблема в боротьбі з коронавірусом, тож козаки взялися допомагати медицині.

Так, житомирянин Сергій Гнатчук, козацький полковник, за свої кошти придбав для ковідного відділення Попільнянської лікарні чотири багатопрофільні ліжка, четверо ходунків, два інвалідні візки. Ліжка, ходунки та ще багато необхідних речей подарував він і амбулаторії житомирських еменесників. Допомагав лікарням ліжками, ходунками та іншою апаратурою козак-підприємець Сергій Ходоровський. Курінний отаман Паволоцького полку Володимир Пасічник купував для медпрацівників захисні халати і маски, різне медичне обладнання, а хорунжий Леонід Гавіцький — для Баранівської лікарні та хоспису в Довбиші. У Любарі медикам допомагав Олег Чистяков — він сам пройшов АТО, служив у батальйоні «айдарівців», добре знає ціну життя і здоров’я.

Тож представники обласної та міської влади, котрі завітали на обласне козацьке зібрання, щиро дякували козакам за їхню роботу, найактивніших відзначили грамотами та подяками.

Ушанували і козацьких старшин Анатолія Левицького, колишнього керівника обленерго, та Юрія Гамкрелідзе, котрий очолював комунальні служби області.

Та й про славну історію козацтва не забули. Цього року «Поліська Січ» планує видати свій 30-річний літопис — книжка називатиметься «Честь і віра».

Людмила НАТИКАЧ, заслужений журналіст України.

Житомир.

Фото: popilnya.online