Він — п’ята дитина і єдиний син у сім’ї Олександра Володимировича та Алли Іванівни Сорочан, у яких шестеро дітей. Тато був пожежником, а мама постійно зайнята вихованням дітей і доглядом за ними.

Саме Іван два роки тому, коли йому виповнилось лише 19, запропонував родині зайнятись власним нелегким сільським бізнесом — спробувати вирощувати овочі на дідусевих паях. Другий дідусь Івана був родом із Вінниці. Тривалий час працював у колгоспі агрономом. Ще малим Іванко запам’ятав дідусеву науку, що капусту можна садити на одному й тому ж місці найкраще через п’ять—сім років.
Батьки, які тримали підсобне господарство, постійно сіяли пшеницю, саджали картоплю, як робить переважна більшість селян. У господарстві є трактор з усіма обладунками до нього. Техніку активно використовують, коли треба садити, боронувати чи копати картоплю. І, звісно, постійно вкладають кошти в пальне, обслуговування трактора, запчастини. Юнак змалку допомагав батькові — не з примусу, а тому, що все його цікавило. Тепер Іван — кваліфікований шофер («відкрив» усі категорії), тракторист-машиніст: 

— Довго переконувати рідних не довелося. Вони підтримали мою ідею. Почали з того, що відвели більшу площу під картоплю, спробували саджати й часник на продаж. Прикро, що на ринку доводиться конкурувати з продукцією іноземних виробників, часто набагато дорожчою й не завжди кращої якості.

У розмові з Іваном зачепили й так званий ресурсний законопроект під № 5600, що нині обговорюють, з пропозицією оподатковувати невеликі земельні наділи, які українці використовують для вирощування городини та інших культур. Йдеться про встановлення обов’язкової мінімальної суми, яку щороку сплачуватимуть до бюджету власники сільгоспнаділів. Причому підпадають під дію цієї норми не тільки ті, хто займається виробництвом на продаж, а й ті, хто вирощує городину для себе або використовує свої гектари для сінокосіння. Податок доведеться платити всім, хто має ділянку понад 50 соток, хоча раніше цей розмір був визначений на рівні двох гектарів.

— Наша поліська земля не дуже родюча — піщані ґрунти, — каже Іван Сорочан. — Дуже впливають погодні умови на врожай. Якщо все порахувати: обробку землі, технології, внесення добрив, вартість насіння овочів, то навіть щорічна сума податку в понад 1000 гривень для селян, які вирощують городину для себе й на продаж, є досить суттєвою. Таке податкове навантаження змусить багатьох відмовлятись від своїх наділів — або продати їх, або передати в оренду. Та й вартість гектарів може суттєво впасти. Тож нинішні власники так чи інакше зазнають збитків. Приміром, торік картоплю продавали по вісім-дев’ять гривень за кілограм, а цьогоріч — по чотири-п’ять. Попри те, що врожайність бульби майже однакова в порівнянні з минулим роком. А от капуста вродила трохи гірше через погодні умови. Власним транспортом вожу вирощене населеними пунктами колишніх Сарненського, Дубровицького, Володимирецького районів. Але не кожен такий виїзд є успішним у плані продажу.

— Іване, які сорти картоплі й капусти вирощуєте?

— Два сорти картоплі. Це біла й жовта «Тайфун», дуже смачна, добре розварюється, дає хороший урожай і гарно зберігається. Є й насіннєва на продаж. І другий сорт — червона «Белла Росса». Практично не хворіє й не уражується шкідниками, проблеми можливі хіба при неправильній посадці, безграмотному догляді або в епідемічні сезони. Також має високу врожайність. Капуста, звісно, потребує хорошого догляду, аби її не з’їла гусінь. Потрібно і вчасно просапати щонайменше тричі. Вирощуємо голландський сорт «Агресор F1». Вона солодка, не грубі листочки, соковита й добре зберігається, стійка до різних хвороб. Насіння дороге, можна сказати, найдорожче, але воно того варте. Саджаємо 50 соток картоплі і стільки само капусти.

Попри молодий вік, Іван Сорочан із Людиня спробував хліба й за межами України, побував двічі в Німеччині на заробітках. Але це, каже, — не вихід:

— Можна добре заробити за кордоном. Але й постійно перебувати далеко від дому важко не тільки фізично, а й морально. Дуже вдячний батькам за те, як вони нас виховали. Власним прикладом навчили вести здоровий спосіб життя. Впевнений, що ставлення батьків до дітей, як і виховання, впливає на подальшу долю. Тому й надумав налаштувати роботу вдома, спробувати себе у власній справі. Але щоб місцевий бізнес міг розвиватися й забезпечувати людей вітчизняною продукцією, держава має його підтримати. Як мінімум, найперше та найголовніше, організувати хороший ринок збуту, — каже Іван Сорочан.

Спілкувалася Марія КУЗЬМИЧ.

Сарни

Рівненської області.

Фото автора.